ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №812/195/18
адміністративне провадження №К/9901/63510/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
за участю секретаря - Калініна О.С.
учасники справи:
представники позивача: Семибратова Т.О., Павлунішен С.М.
представник відповідача - Биков В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гніванське хлібоприймальне підприємство»
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 (суддя - Крапівницька Н.Л.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (судді Гонтарук В. М., Граб Л.С. Біла Л.М.)
у справі №802/25/18-а
за позовом Приватного акціонерного товариства «Гніванське хлібоприймальне підприємство»
до Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Гніванське хлібоприймальне підприємство» (далі -Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Вінницькій Л області (далі - ДФС) від 27.09.2017.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України щодо своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши обставини справи та залучені до матеріалів справи докази
У своєму відзиві на касаційну скаргу ДФС вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити, зокрема, обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2014 по 30.06.2017 та військового збору за період з 03.08.2014 по 30.06.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 складено акт від 04.09.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень:
- п.176.2 "б" ст.176 Податкового Кодексу України, а саме, податкові розрахунки сум доходу нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ) за 3,4 квартали 2016 та 1 квартал 2017 подано з недостовірними відомостями, та з помилками, що призвело до зменшення податкових зобов'язань на суму 146 545, 64 грн.;
- п.54.2 ст.54, пп.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 у загальній сумі 473 591, 54 грн.;
- п.54.2 ст.54, пп.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України, а саме, не перерахування (не сплата) податку на доходи фізичних осіб (основний платіж) за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 у загальній сумі 146 545, 64 грн.
На цій підставі відповідачем 27.09.2017 прийнято податкові повідомлення - рішення:
- №0044231312, яким до Товариства застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;
- №0044281312, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 606 960, 99 грн. (основний платіж - 146 545, 60 грн., штрафні санкції- 459 026, 38 грн., пеня - 1 389, 11 грн.).
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС мотивує тим, що Товариство при заповненні платіжних доручень щодо сплати податку на доходи фізичних осіб вказало код ЄДРПОУ іншого підприємства - ПП «Корнер», а не власний код та у платіжному дорученні від 21.09.2016 також помилково вказало реквізити рахунку, призначеного для сплати військового збору. На цій підставі перерахування грошових коштів здійснено на користь іншого платника податку.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заповнивши з помилками платіжні документи позивач свій обов'язок по сплаті податку на доходи фізичних осіб своєчасно та у повному обсязі не виконав, що є підставою вважати обґрунтованими висновки контролюючого органу про несплату Товариством податку доходи фізичних осіб.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України зокрема, статей 54, 57,