ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №802/721/18-а
адміністративне провадження №К/9901/69221/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Мороз Л.Л.., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 802/721/18-а
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (у складі судді Жданкіної Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (у складі колегії суддів Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі також - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у не наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), яка викладена у формі листа від 04 вересня 2017 року за № 14436/0-7299/6-17;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що будучи членом ФГ "САДІВНИК-А", звернувся в червні 2016 року та повторно в серпні 2016 року до ГУ Держгеокадастру із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,83 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності). Листом від 02 липня 2016 року № Д-10145/0-3443/6-16 управління відмовило в наданні дозволу. Позивач не погоджуючись із вказаною відмовою звернулась до суду із адміністративним позовом. За результатами розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом винесено постанову, залишену в силі Вінницьким апеляційним адміністративним судом, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену у листі від 06 вересня 2016 року та зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03 серпня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,83 га на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
Однак, Головне управління Держгеокадастру на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду, розглянувши повторно клопотання ОСОБА_3, 04 вересня 2017 року відмовило у надані відповідного дозволу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, приймаючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Зокрема, враховуючи, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з одного і того ж питання, при цьому, є судові рішення, які набрали законної сили, з огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі. Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 24 грудня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Мороз Л.Л. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 802/721/18-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 26 лютого 2019 року.
Одночасно з касаційною скаргою було заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що в червні 2016 року позивач, у відповідності до положень частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,83 га на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області у власність для ведення фермерського господарства.
Листом від 02 липня 2016 року за № Д-10145/0-3443/6-16 управління відмовило позивачу в наданні вищевказаного дозволу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 802/187/17-а за позовом ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Фермерське господарство "Садівник -А" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, залишеною в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сілської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), яка викладена у листі від 06 вересня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03 серпня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,83 га на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. В решті позовних вимог відмовлено.
Головне управління Держгеокадастру, на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, розглянуло повторно клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Раківської сільської ради Топашпільського району Вінницької області.
За результатами розгляду клопотання відповідачем прийнято відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність № Д-14436/0-7299/6-17 від 04 вересня 2017 року, яка містить лише посилання на частину шосту статті 79-1, частину шосту статті 118 Земельного кодексу України та частину десяту статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", без зазначення мотивів такої відмови.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем прийнято повторно відмову від 04 вересня 2017 року за № Д-14436/0-7299/6-17 без урахувань висновків рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 802/187/17-а., позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Зазначає, що у відмові у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 04 вересня 2017 року за № Д-14436/0-7299/6-17 позивачу було чітко роз'яснено про те, що місце розташування об'єкта не відповідає схемі землеустрою наявній документації яка розроблялася для передання зазначеної земельної ділянки в оренду відповідно до договору оренди землі від 06 травня 2014 року № 215. Також відповідач зазначає, що вимога щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки порушує дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області визначені земельним законодавством України.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, зокрема, чи було оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої, другої, пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно із пунктом "а" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Згідно статті 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Частиною другою статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на р