Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 320/5877/17
Провадження № 14-32 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (далі також - позивач) до ОСОБА_3 (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Мелітопольська районна державна адміністрація (далі також - РДА) Запорізької області, про стягнення збитків,
за касаційною скаргою відповідача на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року, ухвалене суддею Урупою І. В., і постанову Апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Полякова О. З., Кухаря С. В. й Онищенка Е. А.
Учасники справи:
позивач: Семенівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області,
відповідач: ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Мелітопольська РДА Запорізької області.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 16 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу у сумі 36 101,67 грн.
2. Позов мотивував такими обставинами:
2.1. Відповідач є власником об'єктів нерухомості на комунальних земельних ділянках позивача (далі разом - об'єкти нерухомості), а саме:
2.1.1. Комплексу об'єктів нерухомого майна для обслуговування будівель і споруд лазні розташованих на земельній ділянці площею 0,2130 га за адресою: АДРЕСА_1;
2.1.2. Комплексу об'єктів нерухомого майна для обслуговування складських приміщень на земельній ділянці площею 1,1164 га за адресою: АДРЕСА_2;
2.1.3. 1/10 комплексу об'єктів нерухомого майна для обслуговування складських приміщень на земельній ділянці площею 0,9222 га за адресою: АДРЕСА_2
2.2. Відповідач не оформив документів, які посвідчують право користування чи власності земельними ділянками під об'єктами нерухомості, внаслідок чого територіальній громаді в особі позивача заподіяні збитки у вигляді неодержаного доходу.
2.3. Відповідно до складених районною комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам актів № 3, 4 і 5 про визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів від 8 вересня 2014 року (далі - акти), затверджених розпорядженнями голови Мелітопольської РДА Запорізької області від 1 жовтня 2014 року за № 411, 412 і 413 (далі разом - розпорядження голови Мелітопольської РДА Запорізької області), розмір неодержаного позивачем доходу складає 36 101,67 грн.
2.4. На момент звернення до суду з позовом відповідач збитки не відшкодував, а тому їх має з нього стягнути суд.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 16 січня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив: стягнув з відповідача збитки у сумі 36 101,67 грн.
4. Суд вважав, що відповідач фактично користується земельними ділянками без достатніх правових підстав, хоча з часу виникнення права власності на об'єкти нерухомості у нього виник обов'язок укласти договори оренди відповідних земельних ділянок, який не був виконаний. Тому внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачеві заподіяна шкода у розмірі 36 101,67 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 25 квітня 2018 року Апеляційний суд Запорізької області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
6. Мотивував постанову так:
6.1. Обставини справи суд першої інстанції встановив, і його висновки відповідають вимогам закону.
6.2. Будь-яких доказів, які спростовують розрахунки позивача щодо розміру заподіяної шкоди, відповідач не надав, як і не надав доказів на підтвердження неможливості оформлення права користування земельними ділянками відповідно до вимог закону.
6.3. З огляду на те, що об'єкти нерухомості зареєстровані за відповідачем саме як за фізичною собою, а не як за фізичною особою-підприємцем, недоречними є вимоги відповідача щодо закриття провадження у справі та стосовно наявності юрисдикції господарського суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 19 травня 2018 року відповідач подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
8. 9 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
9. Мотивував тим, що відповідач оскаржує рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Відповідач обґрунтовує касаційну скаргу тим, що:
10.1. Користується земельними ділянками, які знаходяться під об'єктами нерухомості та необхідні для їх обслуговування, а також сплачує податок на землю;
10.2. Отримав згоду на розробку проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок як фізична особа-підприємець, а тому спір має розглядатися за правилами господарського судочинства;
10.3. Суди необґрунтовано задовольнили позовні вимоги, оскільки для розрахунку розміру орендної плати, яку треба стягнути з відповідача, позивач застосував неправильні коефіцієнти. Внаслідок цього була незаконно завищена вартість земельної ділянки, а тому і розмір збитків, заподіяних позивачеві;
10.4. Позивач мав пред'явити вимоги за кожним фактом заподіяних збитків окремо;
10.5. Позивач є неналежним в частині вимоги про стягнення збитків за користування земельною ділянкою площею 1,1164 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, оскільки ця ділянка перебуває у державній, а не в комунальній власності.
11. 6 лютого 2019 року відповідач подав відповідь на відзив на касаційну скаргу. Заперечує аргументи цього відзиву так:
11.1. Відповідач не є власником нерухомого майна на АДРЕСА_2 та не отримував дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки за вказаною адресою. А є власником нерухомого майна на АДРЕСА_3 у тому ж селі й отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,6210 га за цією адресою. Вважає, що цей факт має значення для розрахунку безпідставно збереженої орендної плати.
11.2. На підтвердження вказаних доводів надав копію рішення позивача «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки» від 19 грудня 2014 року № 8; копію технічного паспорта, виданого Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3; технічний звіт кадастрової зйомки земельної ділянки, виготовлений Приватним підприємством «Сервіор».
(2) Позиції інших учасників справи
12. 23 липня 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу. Просить залишити її без задоволення. Вважає, що рішення судів у справі є законними й обґрунтованими з огляду на таке:
12.1. Власником об'єктів нерухомості є відповідач як фізична особа, а тому спір правильно розглянутий за правилами цивільного судочинства;
12.2. Відповідач жодної плати за користування земельними ділянками не вносить;
12.3. Розмір збитків розрахований на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель з урахуванням їх категорії та виду цільового призначення;
12.4. Земельний податок зараховується до бюджету позивача як місцевий податок;
12.5. Позивач використав право на об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог, пов'язаних між собою.
13. Мелітопольська РДА Запорізької області позицію щодо касаційної скарги не висловила.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів
(1.1) Щодо юрисдикції суду
14. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
15. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
16. Господарський процесуальний кодекс України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (пункт 6 частини першої статті 12).
17. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що:
17.1. Відповідач зареєстрував право власності на об'єкти нерухомості: на підставі свідоцтва про право власності від 30 квітня 2003 року - на 1/10 комплексу об'єктів нерухомого майна для обслуговування складських приміщень за адресою: АДРЕСА_2; на підставі свідоцтва про право власності від 24 жовтня 2003 року - на комплекс об'єктів нерухомого майна для обслуговування будівель і споруд лазні за адресою: АДРЕСА_1; на підставі свідоцтва про право власності від 4 листопада 2003 року - на комплекс об'єктів нерухомого майна для обслуговування складських приміщень за адресою: АДРЕСА_2.
17.2. 20 липня 2011 року відповідач звернувся до позивача із заявами про надання в оренду земельних ділянок під об'єктами нерухомості.
17.3. 21 липня 2011 року позивач прийняв рішення:
17.3.1. № 17 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під розміщення та обслуговування будівлі під складське приміщення та господарчого двору (сільгосптехніка) ФОП ОСОБА_3.» (далі - рішення № 17) щодо земельної ділянки площею 1,1164 га на АДРЕСА_4;
17.3.2. №18 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під розміщення та обслуговування складських приміщень ФОП ОСОБА_3.» (далі - рішення № 18) щодо земельної ділянки площею 0,2130 га на АДРЕСА_1;
17.3.3. № 19 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під розміщення та обслуговування складських приміщень ФОП ОСОБА_3.» (далі - рішення № 19) щодо земельної ділянки площею 0,1070 га на АДРЕСА_2.
17.4. 19 листопада 2013 року позивач прийняв рішення № 10 про внесення змін до пункту 3 рішення № 17 шляхом виключення з нього слів і цифр «становить 1 рік».
17.5. 3 квітня 2015 року відповідач звернувся до позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2130 га для будівництва й обслуговування будівель торгівлі, розташованої на території Семенівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1.
17.6. 16 квітня 2015 року позивач прийняв рішення № 10, яким затвердив проект землеустрою щодо відведення в оренду відповідачеві земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,2130 га, розташованої на території Семенівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва й обслуговування будівель торгівлі та надав вказану земельну ділянку в оренду відповідачеві строком на 10 років з розміром орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
17.7. Згідно з актом № 3 від 8 вересня 2014 року розрахунковий розмір збитків, завданих позивачеві використанням відповідачем без оформлення правовстановлюючого документу земельної ділянки площею 1,1164 га за адресою: АДРЕСА_2, за період з 4 вересня 2011 року до 4 вересня 2014 року включно становить 21 543,80 грн.
17.8. Згідно з актом № 4 від 8 вересня 2014 року розрахунковий розмір збитків, завданих позивачеві використанням відповідачем без оформлення правовстановлюючого документу земельної ділянки площею 0,2130 га за адресою: АДРЕСА_1, за період з 4 вересня 2011 року до 4 вересня 2014 року включно становить 11 789,33 грн.
17.9. Згідно з актом № 5 від 8 вересня 2014 року розрахунковий розмір збитків, завданих позивачеві використанням відповідачем без оформлення правовстановлюючого документу 1/10 частки земельної ділянки площею 0,9222 га за адресою: АДРЕСА_2, за період з 4 вересня 2011 року до 4 вересня 2014 року включно становить 2 768,54 грн.
17.10. 1 жовтня 2014 року голова Мелітопольської РДА Запорізької області видав розпорядження № 411, 412 і 413, якими затвердив вказані акти № 3, 4 і 5 від 8 вересня 2014 року.
18. Таким чином, суди встановили, що відповідач розробив, а позивач йому затвердив лише один проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1; проекти землеустрою стосовно інших двох земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, відповідач на затвердження позивачеві не подав, щодо жодної з трьох земельних ділянок договори оренди не уклав.
19. Суб'єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 Земельного кодексу (далі - ЗК) України).
20. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам України (частина друга статті 93 ЗК України).
21. Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України (частина третя статті 124 цього кодексу).
22. Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, зокрема, із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради.
23. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт «ґ» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій»).
24. Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 цього Закону).
25. Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
26. За змістом вказаних приписів отримання в оренду земельної ділянки комунальної власності та вчинення дій, спрямованих на виготовлення документації із землеустрою, не залежать від наявності у фізичної особи статусу підприємця. Його наявність не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верхового Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц; близькі за змістом висновки Велика Палата Верхового Суду сформулювала у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц та від 3 жовтня 2018 року у справі № 904/1182/17). Тобто, наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості у правовідносинах з користування земельними ділянками та у правовідносинах стосовно замовлення документації із землеустрою щодо цих ділянок.
27. Отже, вказівка у рішеннях позивача № 17, 18 і 19 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою ФОП ОСОБА_3 не впливає на юрисдикцію суду. Це підтверджується й тим, що відповідач звертався до позивача із заявами про виділення йому земельних ділянок в оренду не як фізична особа-підприємець, а щодо однієї з них - з кадастровим номером НОМЕР_1 - позивач вже затвердив відповідачеві проект землеустрою як фізичній особі.
28. ВеликаПалата Верховного Суду зауважує, що факт, на який звернув увагу суд апеляційної інстанції, про те, що об'єкти нерухомості зареєстровані за відповідачем як за фізичною собою, а не як за фізичною особою-підприємцем, не має значення для визначення юрисдикції суду, оскільки нерухоме майно за фізичною особою-підприємцем зареєстроване бути не може.
29. За відсутності встановлених судами обставин фактичного використання відповідачем як підприємцем земельних ділянок для здійснення господарської діяльності у період, за який позивач просить стягнути з відповідача суму неодержаного доходу від оренди цих ділянок, ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з аргументами позивача та висновками апеляційного суду про відсутність юрисдикції господарського суду для розгляду цього спору, який має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
(1.2) Щодо підстав для об'єднання позовних вимог
30. Відповідно до частини другої статті 118 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.
31. Пов'язаними вимогами слід вважати такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
32. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 16 ЦПК України у вказаній редакції).
33. У цій справі позивач просить стягнути з відповідача кошти на підставі розпоряджень голови Мелітопольської РДА Запорізької області, якими затверджені акти районної комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
34. Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивач не порушив правил об'єднання позовних вимог, оскільки такі вимоги пов'язані між собою підставою виникнення (користування одним відповідачем декількома земельними ділянками без правовстановлюючих документів, що призвело до безпідставного збереження відповідачем майна (орендної плати), належної позивачеві), обраним позивачем способом захисту (стягнення коштів), обставинами та доказами, якими позивач обґрунтовує позов. Окрім того, відсутні підстави вважати, що об'єднання позовних вимог створило перешкоди для з'ясування суті взаємовідносин сторін спору чи утруднило його вирішення.
(1.3) Щодо правової підстави для стягнення неотриманої орендної плати
35. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували до правовідносин сторін приписи статті 22, глави 82 («Відшкодування шкоди») Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та глави 24 («Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам») ЗК України, тобто приписи, які регламентують деліктне зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням.
36. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
37. Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
38. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
39. За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
40. Шкода, завдана майну