ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Бакуліної С. В., Уркевича В. Ю.
25 лютого 2019 року
м. Київ
у справі № 917/902/18 (провадження № 12-18гс19) за позовом Приватного підприємства «Нафтопром» (далі - ПП «Нафтопром») до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - Виконком) про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Виконкому на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2018 року.
24 липня 2018 року ПП «Нафтопром» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Виконкому про визнання протиправним та скасування його рішення від 20 червня 2018 року № 716 «Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою по вулиці Флотській, 3 в місті Кременчуці».
Господарський суд Полтавської області ухвалою від 02 жовтня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі. Суд послався на відсутність між сторонами господарських відносин та інших складових елементів, що визначають підсудність справ господарському суду; спір є публічно-правовим, а тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 28 листопада 2018 року скасував ухвалу місцевого господарського суду і направив справу до цього ж суду для розгляду. Постанова мотивована тим, що відповідач не виступає як орган владних повноважень у спірних відносинах, які стосуються здійснення повноважень управління у земельних відносинах.
18 грудня 2018 року Виконком звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали місцевого господарського суду. Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір підлягає вирішенню в господарських судах.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 31 січня 2019 року відкрила касаційне провадження та на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судове рішення оскаржується з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2019 року справу № 917/902/18 за касаційною скаргою Виконкому на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2018 року прийняла та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 27 березня 2019 року.
Однак із мотивуванням указаної ухвали Великої Палати Верховного Суду погодитися не можемо з огляду на таке.
Відповідно до частин третьої - шостої статті 301 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Так, по-перше, призначаючи цю справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, Велика Палата Верховного Суду вказала, що до справ з вимогами немайнового характеру може застосовуватися частина четверта статті 301 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість розгляду касаційної скарги без повідомлення учасників у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак за змістом частини четвертої статті 301 цього Кодексу