ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Ситнік О. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б.
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 569/17272/15-ц
Провадження № 14-338цс18
У справі за позовом ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Рівне 1» (далі - ТОВ «ТРК Рівне 1») до Приватного підприємства «Телерадіокомпанія Сфера - ТВ» (далі - ПП «ТРК Сфера - ТВ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.
За наслідками розгляду 30 січня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду вказаної справи, касаційну скаргу ПП «ТРК Сфера - ТВ» задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги ТОВ «Телерадіокомпанія «Рівне 1» про зобов'язання ПП «Телерадіокомпанія «Сфера-ТВ» опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що ПП «Телерадіокомпанія «Сфера-ТВ» порушено авторські права ТОВ «Телерадіокомпанія «Рівне 1» на твір образотворчого мистецтва «Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», скасовано, провадження у справі у цій частині закрито.
У зв'язку з цим абзац четвертий резолютивної частини рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року змінено, виключивши з нього слова «та ТзОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1».
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги ТОВ «Телерадіокомпанія «Рівне 1» про стягнення з ПП «Телерадіокомпанія «Сфера-ТВ» компенсації за порушення майнових авторських прав скасовано, провадження у справі у цій частині закрито.
В іншій частині рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року залишено без змін.
При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що предметом спору у цій справі не є спільні права позивачів. Особисті немайнові права інтелектуальної власності автора твору - ОСОБА_1 і майнові права інтелектуальної власності на твір ТОВ «ТРК «Рівне 1» є різними за змістом і не є спільними. Права позивачів виникли не з однієї підстави: відповідно до частини першої статті 437 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) немайнове право ОСОБА_1 виникло в силу закону у зв'язку зі створенням твору з моменту такого створення; натомість майнове право ТОВ «ТРК «Рівне 1» перейшло до нього на підставі договору з ОСОБА_1 про розподіл майнових прав. При цьому і стверджуване порушення прав позивачів, як зазначено вище, виникло з різних підстав. Так, порушення особистого немайнового права ОСОБА_1 сталося у зв'язку з використанням твору без зазначення імені автора; натомість стверджуване порушення майнового права ТОВ «ТРК «Рівне 1» сталося із-за використання твору без дозволу ТОВ «ТРК «Рівне 1». Предметом спору не є однорідні права позивачів: ОСОБА_1 належить особисте немайнове право, а ТОВ «ТРК «Рівне 1» - виключне майнове. При цьому і належні способи захисту позивачів є різними. Отже, спір у частині вимог ТОВ «ТРК «Рівне 1» має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Не можемо погодитися із висловленим Великою Палатою Верховного Суду висновком, що спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, керуючись наступним.
Суди встановили, що 05 травня 2006 року ТОВ «ТРК Рівне 1» працівнику художнику-постановнику ОСОБА_1 доручило розробити пакет художнього оформлення для телевізійної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1», що включає графічне зображення та відео заставки в строк до 13 червня 2006 року.
Останній створив пакет художнього оформлення для телевізійної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1», що включає графічне зображення та відео-заставки, роздруківка графічного зображення наведена у додатках до службової записки від 13 червня 2006 року (у чорно-білому виконанні), електронні варіанти розміщено на головному комп'ютері.
26 грудня 2006 року між ТОВ «ТРК Рівне 1» та ОСОБА_1 укладено договір про розподіл майнових прав на службові твори предметом якого є розподіл майнових прав на службові твори, що працівник створив чи ймовірно створить при виконанні трудових обов'язків.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію авторського права на службовий твір НОМЕР_1 від 05 вересня 2014 року авторські майнові права на твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» належать ТОВ «ТРК Рівне 1».
Згідно із свідоцтвом на знак для товарів і послуг НОМЕР_2, зареєстрованого в державному реєстрі свідоцтв України на знак для товарів і послуг 11 березня 2014 року, власником зображення (твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1») є ТОВ «ТРК Рівне 1».
Також встановлено, що 10 травня 2006 року між ТОВ «ТРК Рівне 1» та приватним підприємством «Перевізник-Люкс» укладено угоду № 26-т, згідно з якою замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо створення в період з червня по серпень 2006 року 12 програм до телепроекту під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Державна служба інтелектуальної власності України, розглянувши заявку ОСОБА_2 від 08 січня 2013 року № 48520 про реєстрацію авторського права на твір, прийняла рішення зареєструвати авторське право останнього на твір «Графічне зображення логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1», про що свідчить відповідне рішення Державної служби інтелектуальної власності України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_3 від 07 березня 2013 року, Державною службою інтелектуальної власності України авторське право на твір «Графічне зображення логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстровано за ОСОБА_2
01 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ПП «ТРК Сфера - ТВ» укладено ліцензійну угоду, згідно з умовами якої ліцензіар передає останньому невиключні права на використання творів під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ТБ території, в строк і способом згідно з умовами та визначенням даної угоди.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 і ТОВ «ТРК Рівне 1» вказували на порушення своїх авторських прав у результаті розміщення ПП «ТРК Сфера-ТВ» твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» в випусках власної програми 06 червня, 5 та 12 вересня, а також 3, 10 і 17 жовтня 2013 року.
Перевіряючи законність визначення судами попередніх інстанцій підсудності вказаної справи, необхідно враховувати, що система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
Господарський процесуальний кодекс (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (пункт 1 частини другої статті 12).
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Позивачами фізичною та юридичною особами заявлено вимоги до іншої юридичної особи - ПП «ТРК Сфера-ТВ».
Позовні вимоги різних позивачів до одного й того самого відповідача можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.
Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.
Стаття 16 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, вказувала на те, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим, суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, якщо однією із сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд є неможливий.
Цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.
За змістом статті 1 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон № 3792-XII) автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
Статтею 429 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт.