У Х В А Л А
18 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 757/39920/15-ц
Провадження № 14-61 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни (далі також - приватний нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, про захист права власності
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та
в с т а н о в и л а:
28 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 35,7 кв м, з яких житлова площа становить 17,4 кв м (далі - квартира);
- стягнути з ТзОВ «Кей-Колект» на користь позивача збитки у сумі 500 грн.
Мотивував позов такими обставинами:
10 липня 2006 року позивач уклав з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір);
того ж дня позивач як покупець уклав договір купівлі-продажу квартири, яку відразу передав в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» за відповідним договором;
13 лютого 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» уклало з ТзОВ «Кей-Колект» договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, згідно з яким до ТзОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги, зокрема, за договором іпотеки від 10 липня 2006 року, але належні докази на підтвердження такого переходу позивач згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про іпотеку» не отримав;
у жовтні 2015 року ТзОВ «Кей-Колект» надало позивачеві фотокопію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого 14 серпня 2015 року приватний нотаріус здійснила реєстрацію права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки від 10 липня 2006 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13 лютого 2012 року;
позбавлення позивача права власності на квартиру є протиправним, оскільки приватний нотаріус діяла з порушенням вимог законодавства, позивач не укладав договорів з ТзОВ «Кей-Колект», не отримував від ТзОВ «Кей-Колект» вимоги про надання можливості ознайомитися з квартирою як об'єктом оцінки, оціночна вартість квартири є заниженою (573 521 грн замість 1 839 483 грн), а тому зумовлює сумніви щодо її об'єктивності;
внаслідок проведення оцінки вартості квартири позивачеві завдані збитки у сумі 500 грн.
1 вересня 2016 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову таких підстав:
ТзОВ «Кей-Колект» є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», а тому позивач мав виконувати обов'язки з погашення заборгованості за кредитним договором перед новим кредитором - ТзОВ «Кей-Колект»;
правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на квартиру було застереження у договорі іпотеки;
оцінка квартири як предмета іпотеки проводилася станом на 28 липня 2015 року суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 10 вересня 2003 року № 1440, Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року № 1442, та Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ від 10 грудня 2003 року № 1891;
приймаючи рішення про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватний нотаріус діяла як суб'єкт владних повноважень у межах чинного законодавства, а встановлені Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві за результатами перевірки порушення в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса не є підставою для скасування реєстрації права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект».
19 квітня 2017 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса та закрив провадження у справі за цією вимогою; в іншій частині залишив рішення Печерського районного суду м. Києва від 1 вересня 2016 року без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вимоги до ТзОВ «Кей-Колект» про відшкодування збитків, оскільки вони відповідають обставинам справи та приписам норм матеріального права.
Стосовно вимоги про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса суд вказав, що вона не є похідною від незаконності дій ТзОВ «Кей-Колект», а обґрунтована порушенням приватним нотаріусом як спеціальним суб'єктом визначеного Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку вчинення реєстраційних дій. Спір в частині цієї позовної вимоги, на думку суду апеляційної інстанції, не випливає з договірних відносин, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
29 квітня 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, а справу направити до цього суду для продовження ро