П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 706/563/15-а
Провадження № 11-1218апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 04 травня 2016 року (суддя Орендарчук М. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (у складі колегії суддів Бєлової Л. В., Безименної Н. В., Гром Л. М.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Христинівської міської ради Черкаської області (далі - Христинівська міськрада), третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Христинівського районного суду Черкаської області з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Христинівської міськради від 27 листопада 2014 року
№ 40-2/14-VI «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі
(на місцевості)» в частині надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,04895 га на АДРЕСА_1.
Христинівський районний суд Черкаської області постановою від 04 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Христинівської міськради від 27 листопада 2014 року № 40-2/14-VІ в частині надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у липні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 04 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року й закрити провадження у справі, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 жовтня 2018 року згадану вище справу передав на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
У березні 2005 року ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1.
Право власності на зазначений будинок зареєстровано Христинівським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації 29 квітня 2005 року.
Іншу частину житлового будинку (1/2) на АДРЕСА_1 у 1995 році успадкував ОСОБА_4, право власності на яку зареєстровано 31 жовтня 2014 року реєстраційною службою Христинівського районного управління юстиції Черкаської області.
Отже, сторони у справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1
20 вересня 2012 року рішенням Христинівського районного суду Черкаської області (у цивільній справі № 2-15/12), яке набрало законної сили і є чинним, установлено порядок користування спадковим майном, а саме, будинком АДРЕСА_1 що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Загальна площа земельної ділянки під будинковолодінням на АДРЕСА_1 складає 0,0752 га.
12 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Христинівської міськради із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з наступною передачею ділянки площею 489,5 кв. м на АДРЕСА_1 йому у приватну власність.
27 листопада 2014 року Христинівська міськрада прийняла рішення
№ 40-2/14-VІ, яким, зокрема, надала ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки комунальної власності площею 0,0489 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1
Вважаючи рішення Христинівської міськради від 27 листопада 2014 року
№ 40-2/14-VI в частині надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,04895 га на АДРЕСА_1 протиправним й таким, що порушує її права та законні інтереси, позивачка звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-пра