ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого2019 року
справа №178/1348/15-к
провадження № 51-3210км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Дронової І.С.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Медіна В.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12015040000000553, за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Шенцева О.І. на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та покарання, призначеного за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2016 року у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 29 серпня 2017 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи особою, раніше засудженою за злочин, передбачений ст. 307 КК, судимість за який не знято та не погашено в установленому законом порядку, діючи повторно, 3 червня 2015 року близько 12:00 на ринку «Озерка» у м. Дніпропетровську в невстановленої слідством особи незаконно повторно придбав з метою збуту психотропну речовину - метамфетамін масою не менше 99,7731 г, яку незаконно повторно зберігав та перевозив з метою збуту.
Цього ж дня близько 19:00 ОСОБА_1., який рухався на автомобілі марки «MG» по трасі Знаменка-Луганськ-Ізварине, на стаціонарному посту ДАІ «Криничанський» було зупинено працівниками ДАІ, після чого затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за підозрою у вчиненні злочину. В ході затримання ОСОБА_1. проведено його особистий обшук, під час якого виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, в якому містилася кристалічна речовина білого кольору масою 99,7731 г, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін масою 62,8970 г у перерахунку на суху речовину, тобто в особливо великих розмірах, яку ОСОБА_1 незаконно повторно придбав, зберігав та перевозив з метою збуту.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шенцев О.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що:
- ОСОБА_1 визнав факт придбання, зберігання та перевезення метамфетаміну з метою власного вживання, заперечуючи при цьому мету збуту;
- мети збуту жодними доказами не підтверджено, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, тому дії ОСОБА_1 слід правильно кваліфікувати за ч. 3 ст. 309 КК;
- протокол затримання ОСОБА_1, яким зафіксовано факт видачі ним метамфетаміну, не може бути визнано допустимим доказом, оскільки цю слідчу дію проведено без захисника, участь якого для особливо тяжких злочинів, у тому числі за ч. 3 ст. 307 КК, є обов'язковою;
- при призначенні покарання суд не взяв до уваги такі пом'якшуючі покарання обставини, як наявність на утриманні ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей, визнання вини за ч. 3 ст. 309 КК та співпрацю зі слідством, безпідставно двічі врахував обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочину, оскільки повторність є кваліфікуючою ознакою цього злочину;
- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених захисником в апеляційній скарзі, та не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції належним чином і допустив в ухвалі помилку у даті вироку.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні:
- захисник та засуджений підтримали вимоги касаційної скарги;
- прокурор вважала судові рішення законними та обґрунтованими й просила залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного доводи у скарзі в частині оцінки доказів не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Твердження у касаційній скарзі захисника про те, що ОСОБА_1. визнав свою вину у придбанні, зберіганні та перевезенні метамфетаміну з метою власного вживання, заперечуючи при цьому мету збуту, перевірялися судами і не знайшли підтвердження.
Суд першої інстанції встановив, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколу затримання особи, підозр