ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 523/10268/15-к
провадження № 51-38км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Григор'євої І. В.,
за участю:
секретаря Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Драгомира А. П. (у режимі відеоконференції),
прокурора Ткачук Г. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Драгомира А. П. на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні № 12015170490001671 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, та засуджено:
- за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років;
- за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 78 619,85 грн та 500 тис. грн відповідно; на користь потерпілої ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 тис. грн.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Як установив суд, ОСОБА_1 в кінці 2014 року - на початку 2015 року, більш точна дата слідством не встановлена, у невстановленому місці та у невстановленої особи незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав вогнепальну зброю - револьвер марки «Наган», 1926 року виготовлення, який переніс та зберігав за місцем свого проживання.
5 квітня 2015 року в період часу з 13:30 до 14:00 на задньому сидінні автомобіля «Сітроен С4» (д.н.з. НОМЕР_1), припаркованого на узбіччі проїзної частини навпроти будинків № 36 і 38 на вул. Нежданових у м. Одесі, в ході конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, пов'язаних із фінансовою співпрацею, ОСОБА_1 з метою умисного вбивства ОСОБА_5 з вказаного револьвера здійснив у нього чотири постріли в потиличну ділянку справа та один постріл у спину, від чого останній на місці помер.
При перегляді справи Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 18 жовтня 2017 року вказаний вирок змінив. Абзац перший мотивувальної частини вироку виклав у такій редакції: «В кінці 2014 року - на початку 2015 року, більш точна дата слідством не встановлена, ОСОБА_1 у невстановленому місці та у невстановленої особи, незаконно, без отримання передбаченого дозволу, придбав револьвер марки «Наган» 1926 року виготовлення, який згідно висновку експертизи № 813 від 2.07.2015 року придатний до стрільби бойовими набоями, який потім переніс до свого місця мешкання - АДРЕСА_1, де продовжував його незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу». В решті вирок залишив без зміни.
Також відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII апеляційний суд зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання термін його перебування під вартою з 19 грудня 2016 року по 18 жовтня 2017 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Драгомир А. П., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і даним про особу засудженого, просить судові рішення змінити, на підставі ч. 3 ст. 263 КК звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, за злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК, призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, позовні заяви потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без розгляду.
На думку захисника, суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, а саме не застосував вимог ч. 3 ст. 263 КК, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 добровільно здав револьвер працівникам міліції.
Крім того, вважає, що взяті до уваги та відображені у вироку показання потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6 отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ці особи були допитані в судовому засіданні не прокурором, а представником потерпілої сторони - адвокатом Шляпіною Л. М.
Вказує, що суд не мав права розглядати цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди, оскільки всупереч вимогам ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ці позови було подано після початку судового розгляду.
Зауважує про те, що суд першої інстанції розглядав кримінальне провадження за обвинувальним актом від 1 липня 2015 року, в якому не було викладено звинувачення, а лише зазначено про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні вказаних злочинів, тоді як новий обвинувальний акт від 28 жовтня 2016 року було оголошено в судовому засіданні 29 листопада 2016 року, після виступу сторін у судових дебатах.
Також вважає, що призначене засудженому покарання є занадто суворим. Просить Верховний Суд (далі - Суд) взяти до уваги пом'якшуючі обставини - з'явлення ОСОБА_1 із зізнанням про вчинене вбивство та погрози на його адресу з боку потерпілого, та із застосуванням ст. 69 КК призначити йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 115 КК.
На думку захисника, при апеляційному перегляді вироку суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводів викладених в апеляційних скаргах сторони захисту, не надав на них умотивованих відповідей та вказаних порушень не усунув, а тому постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і також є незаконною.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Драгомир А. П. та засуджений ОСОБА_1 вимоги касаційної скарги підтримали.
Прокурор просив Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень щодо невідповідності висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Переглядаючи справу, Суд виходить з фактичних обставин, установлених у вироку.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_5 та незаконному придбанні, носінні і зберіганні вогнепальної зброї за встановлених судом обставин відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на доказах, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні та докладно наведених у вироку.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (ОСОБА_12), даними протоколу огляду від 5 квітня 2015 року, протоколу огляду місця події від 6 червня 2015 року, протоколу проведення слідчог