Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 369/123/18
провадження № 61-43632св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - фермерське господарство «Веста»,
представник відповідача - Репело Олександр Вікторович,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
представник третьої особи - Мусієнко Марина Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 квітня
2018 року у складі судді Шепетько В. І. та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ :
У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства «Веста» (далі - ФГ «Веста», фермерське господарство), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), в якому просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) у фермерському господарстві «Веста» в розмірі 4,42 умовних кадастрових гектарів ріллі, розташованої на території колишнього КСП «Росія» Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, наданих в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.
Позов мотивовано тим, що позивач набув право на земельну частку (пай) у фермерському господарстві «Веста» Новоукраїнського району Кіровоградської області на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2011 року № 987-р «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) головам та членам фермерських господарств».
Відповідно до вказаного розпорядження позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність з фермерського господарства «Веста» в розмірі земельного паю.
Позивач звертався до Кропивницького інституту землеустрою з заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в розмірі 4,42 га ріллі з земель фермерського господарства «Веста», що розташоване на території колишнього КСП «Росія», відповідно чинного розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2011 року.
Разом з тим, отримав відповідь про неможливість виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність із земель, наданих в постійне користування для здійснення селянського (фермерського) господарства.
Посилається на те, що в адміністративному порядку позбавлений можливості оформити право власності на земельну частку (пай) із земель наданих в постійне користування фермерському господарству «Веста» в розмірі 4,42 умовних кадастрових га ріллі, що розташоване на території колишнього КСП «Росія» відповідно чинного розпорядження голови Новоукраїнської районної адміністрації від 20 жовтня 2011 року, а тому змушений звернутися до суду щодо вирішення даного спору, оскільки фактично землекористувач, голова ФГ «Веста» ухиляється від виконання розпорядження голови Новоукраїнської райдержадміністрації.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що заявлений ОСОБА_4 позов є передчасним і необґрунтованим, оскільки відсутній спір про право між позивачем і відповідачем. Так, рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки є чинним, отже позивач не позбавлений можливості на його підставі реалізовувати свої права у встановленому законом порядку. Спори щодо надання чи ненадання земельних ділянок у власність віднесені до компетенції уповноважених органів - органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, і лише у випадку відмови таких органів надати земельну ділянку у власність, суд вправі розглянути спір по суті, згідно зі статтями 152-158 ЗК України.
Уповноважений орган не приймав офіційного рішення про відмову позивачу у наданні земельної ділянки у власність.
Крім того, позивачем не дотримано передбаченої чинним законодавством процедури набуття права власності на земельну ділянку у фермерському господарстві, а тому ним неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, шляхом подання відповідного позову до суду.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної оцінки тим обставинам, що до установчих документів ФГ «Веста» були внесені зміни, відповідно до яких змінився склад і засновники, а також керівник, та позивача примусово виключено із складу членів господарства, що є порушенням його прав на отримання земельної ділянки у власність. Вказує на те, що саме голова ФГ «Веста» ухиляється від виконання розпорядження від 20 жовтня 2011 року № 987-р, а тому позивач мав право звернутися за захистом своїх прав з даним позовом.
Під час розгляду справи, судами не враховано, що спірні правовідносини виникли на момент 2011 року, під час дії статуту ФГ «Веста» в редакції 16 листопада 2004 року з змінами станом на 30 серпня 2011 року, коли позивач був членом фермерського господарства та видачі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) головам та членам фермерських господарств», яким вже надано право позивачу на земельну частку (пай) в фермерському господарстві «Веста» в розмірі 4,42 умовних кадастрових га ріллі і дане розпорядження не змінювалося та не скасовувалося.
Заявник посилається на те, що положення статті 32 ЗК України, статті 13 Закону України «Про фермерське господарство», урівнюють членів фермерських господарств з членами колишніх сільськогосподарських підприємств в праві на безоплатне отримання земель сільськогосподарського призначення у власність, що не враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що відповідно до статуту фермерського господарства «Веста», затвердженого його головою ОСОБА_9 та який зареєстровано 16 листопада 2004 року, позивач ОСОБА_4 був членом даного фермерського господарства з моменту його створення.
Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) головам та членам фермерських господарств» та згідно з додатком до даного розпорядження позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель державної власності, наданих у постійне користування ФГ «Веста», йому у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарів по сільраді, усього - 4,81 га, з них ріллі - 4,42 га.
Вказане розпорядження недійсним у встановленому порядку не визнавалось та не скасовувалось.
Разом з тим, проект землеустрою щодо відведення позивачу спірної земельної ділянки не виготовлено та не затверджено, кадастрового номера не присвоєно, земельна ділянка в натурі не виділена.
Листом ДП «Кропівницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 22 серпня 2017 року позивачу повідомлено, що для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у членам ФГ в розмірі земельної частки (паю) із земель наданих в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства необхідно надати перелік відповідних документів.
Листом відділу у Новоукраїнському районі ГУ Держгеокадастру у Кіроворградській області від 12 грудня 2017 року позивачу повідомлено, що фермерському господарству «Веста» не видавався державний акт на право постійного користування землею.
Право власності на земельну частку (пай) у фермерському господарстві «Веста» у розмірі 4,42 умовних кадастрових гектарів ріллі, розташованої на території колишнього КСП «Росія» Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, наданих в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, позивач просив визнати на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р, яким йому надано д