Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 654/3844/16-ц
провадження № 61-24689св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідач - ОСОБА_7,
представник відповідача - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого
2018 року у складі колегії суддів:Колісниченка А. Г., Вейтас І. В., Радченка С. В.,
ВСТАНОВИВ :
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_7, в якому просила поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя між нею та відповідачем, визнати за нею право особистої власності на Ѕ частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; призначити будівельно-технічну експертизу домоволодіння для встановлення технічної можливості розподілу в натурі та визначення можливих варіантів поділу нерухомого майна; визнати за нею право власності на Ѕ частину транспортного засобу ЗАЗ Славута, номерний знак НОМЕР_1, та загального причепу, номерний знак НОМЕР_2, або стягнути грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.
Позов мотивовано тим, що в період з 28 серпня 1998 року
по 10 листопада 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, за період якого за спільні кошти було придбано рухоме та нерухоме майно, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, транспортний засіб ЗАЗ Славута, номерний знак НОМЕР_1, та причеп, номерний знак НОМЕР_2.
Оскільки згоди щодо добровільного порядку поділу вказаного майна сторонами не досягнуто, позивач, посилаючись на положення статей 57, 60, 69-72 СК України, просила поділити це майно в судовому порядку.
Під час розгляду справи, позивач уточнила позовні вимоги та просила здійснити поділ спірного домоволодіння, відповідно до варіанту поділу, запропонованого експертом.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2017 року у складі судді Францішка Ю. В. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позовні вимоги пов'язані лише з визнанням права особистої власності на Ѕ частину домоволодіння, вони не можуть бути задоволенні у зв'язку з недоведеністю стороною позивача факту придбання зазначеного об'єкту нерухомості за спільні кошти подружжя.
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_4 у задоволенні вимог про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення цих вимог.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки спірне домоволодіння було придбане у 1999 році, тому правовідносини щодо визначення статусу вказаного майна регулюються правовими нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України. Суд першої інстанції, на вищевказані обставини справи не звернув уваги та не дав їм відповідної правової оцінки, неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права СК України (2003 року).
Апеляційний суд виходив з того, що оскільки спірне домоволодіння було придбано за час перебування сторін по справі у шлюбі - воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу за вимогою позивача у даній справі порівну між подружжям в силу положень статті 22 КпШС України, тобто по 1/2 частини за кожним.
Позовні вимоги щодо поділу спірного домоволодіння в натурі згідно висновків проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи №25/2017 апеляційний суд вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (частина друга статті 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України.
Апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину транспортного засобу ЗАЗ Славута та причепу, або отримання грошової компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на це майно, також задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, яка б підтверджувала наведену в позові вартість даного рухомого майна, факт його придбання та належність його відповідачу на праві власності. Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу вказаний автомобіль та причеп належать третім особам.
У касаційній скарзі, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати прийняту