Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 569/10347/16-ц
провадження № 61-34672св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року у складі головуючого-судді Першко О. О. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 08 серпня 2017 року у складі суддів: Хилевич С. В., Шимків С. С., Григоренко М. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова Частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСіббанк» ( з 21 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк») (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 1107703400, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 33 660 доларів США зі сплатою 12, 3% річних строком до 10 листопада 2026 року. Кредитні зобов'язання позичальника були забезпечені порукою ОСОБА_5, згідно договору № 59499 від 14 листопада 2006 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 10 серпня 2016 року виникла заборгованість за кредитом і процентами в розмірі 19 559,41 доларів США та пені у розмірі 37,23 грн, ПАТ «УкрСиббанк» просило задовольнити позов та стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 1107703400 від 14 листопада 2006 року в розмірі 19 559,41 доларів США, з яких 19 052,99 доларів США заборгованість по кредиту, 506,42 доларів США заборгованість по процентам та пеню в сумі 37,23 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку з нього та поручителя ОСОБА_5 в солідарному порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для дострокового стягнення всієї суми кредитної заборгованості, оскільки банком не надано належних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань щодо надання кредитних коштів, кредитний договір не є належним доказом видачі кредиту, а також щодо відкриття позичальнику поточного рахунку та перерахування на нього кредитних коштів; меморіальний ордер, наданий банком на підтвердження виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, не містить усіх необхідних відомостей, виписки з особового рахунку позичальника не містять ознак первинного документу, що свідчить про їх штучне створення банком; банк належним чином не повідомив позичальника та поручителя про дострокове повернення кредиту, що позбавляє його права такої вимоги. Крім того, видана 01 жовтня 2015 року директором з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого користування ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_7 довіреність на представництво на ім'я ОСОБА_8 є неправомірною і нечинною, оскільки на час її видачі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були відсутності відомості про директора з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого користування ПАТ «УкрСиббанк», як про повноважну особу банку, а відтак повноваження ОСОБА_8 на подання позовної заяви та ведення даної справи взагалі не підтверджені, що є підставою для залишення заяви без розгляду або закриття провадження у справі, про що відповідачем було заявлено відповідне клопотання, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2016 року необґрунтовано залишено без задоволення.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. Виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2018 року справу № 569/10347/16-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року задоволено заяву судді Курило В. П. про самовідвід та передано справу для проведення повторного автоматизованого розподілу, за наслідками якого суддею-доповідачем визначено ОСОБА_1
Відзивів (заперечень) на касаційну скаргу до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що 14 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1107703400, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 33 660 доларів США зі сплатою 12, 3% річних строком до 10 листопада 2026 року. Додатком № 1 до цього договору визначено графік погашення кредиту.
Згідно заяви ОСОБА_4 на видачу готівки від 14 листопада 2006 року, на його поточний рахунок НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 33 660 доларів США, що також підтверджується випискою з особового рахунку позичальника НОМЕР_1 за 14 листопада 2006 року, випискою за кредитним договором за 14 листопада 2006 року, копією меморіального ордеру від 14 листопада 2006 року.
Для забезпечення зобов'язань за вищевказаним договором 14 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_5 укладеного договір поруки № 59499, згідно якого відповідач поручилася за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Згідно наданого ПАТ «УкрСиббанк» розрахунку у ОСОБА_4, станом на 10серпня 2016 року, існує заборгованість за кредитним договором, з урахуванням процентів за користування кредитом, в розмірі 19 559,41 доларів США та пені в сумі 37,23 грн.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598, статті 599 ЦК Українизобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої