Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 757/21343/15-ц
провадження № 61-19134св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., Крата В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року у складі судді Писанця В.А. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Семенюк Т.А., Саліхова В. В., Прокопчук Н.О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому просила стягнути з останнього 2 215 000 грн., що на момент подачі позову до суду еквівалентно 100 000 доларів США.
Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 31 жовтня 2014 року укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідачу на безпроцентній основі грошові кошти у розмірі 1 340 000 грн., що еквівалентно 100 000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути вказану суму коштів до 09 квітня 2015 року. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2 215 000 грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики щодо повернення грошових коштів не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед ОСОБА_3, яка підлягає стягненню.
Оскільки у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума підлягає сплаті у гривнях та визначена за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанції, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір позики є удаваним, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем щодо укладення договору позики від 31 жовтня 2014 року є насправді правочином щодо оплати процентів згідно іншого договору позики від 15 грудня 2009 року. Відповідач заперечує факт отримання грошових коштів в сумі 1 340 000 грн від ОСОБА_3 у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
У спірному договорі позики грошове зобов'язання виражене у гривні, а не в доларах США, тому судами першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи помилково застосовано частину другу статті 533 ЦК України.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 757/21343/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним