ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 917/1071/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - фізичної особи - підприємця Сердюкова Юрія Олександровича (далі - ФОП Сердюков Ю.О.) - не з'явився,
відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (далі - Товариство) - не з'явився,
фізичної особи - підприємця Юр’євої Ірини Вікторівни (далі - ФОП Юр’єва І.В.) - Барбашина С.Д.,
розглянув касаційну скаргу ФОП Юр’євої І.В.
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 (колегія суддів: Плахов О.В. (головуючий), судді Геза О.В., Мартюхіна Н.О.)
та касаційну скаргу ФОП Сердюкова Ю.О.
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (колегія суддів: Плахов О.В. (головуючий), судді Геза О.В., Шутенко І.А.)
зі справи № 917/1071/18
за позовом ФОП Сердюкова Ю.О.
до Товариства і ФОП Юр’євої І.В.
про визнання договору недійсним (фіктивним),
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ФОП Сердюков Ю.О. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним (фіктивним) договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації від 03.03.2016, укладеного між Товариством і ФОП Юр’євою І.В. (далі - Договір).
1.2. Позов з посиланням, зокрема, на приписи статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) було подано з тих підстав, що: Договір містить ознаки фіктивності, скільки укладався без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, позаяк товар, який був предметом Договору, ніколи не належав його сторонам, не перебував у їхньому володінні, користуванні, розпорядженні; майно (товар), яке є предметом Договору, на праві власності належить позивачу.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 (суддя Пушко І.І.) відмовлено у відкритті провадження у справі.
2.2. Ухвала суду першої інстанції з посиланням на пункт 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована існуванням судового рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет спору за аналогічних підстав.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зазначену ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 скасовано та направлено справу на розгляд місцевого суду.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що ухвала місцевого господарського суду не містить будь-яких посилань на підстави позову, з яких ФОП Сердюков Ю.О. звернувся до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом у даній справі.
2.5. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 заяву представника ФОП Юр’євої І.В. про відшкодування судових витрат в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України задоволено частково: затверджено витрати ФОП Юр’євої І.В. на професійну правничу допомогу з розгляду апеляційної скарги ФОП Сердюкова Ю.О. на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 зі справи в сумі 10 000 грн.; у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
2.6. У прийнятті додаткової постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, є обґрунтованими у розмірі 10 000 грн.
2.7. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з ФОП Сердюкова Ю.О. (позивача) на користь ФОП Юр’євої І.В. судових витрат відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України, оскільки в межах даної справи апеляційний господарський суд ухвалив судове рішення (постанову) на користь позивача.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. ФОП Юр’єва І.В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зі справи скасувати, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 залишити в силі.
3.2. Водночас ФОП Сердюков Ю.О., не погоджуючись з додатковою постановою, звернувся з касаційною скаргою і, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції додаткову постанову апеляційного господарського суду від 13.12.2018 зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви представника ФОП Юр’євої І.В. про відшкодування судових витрат.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1 Доводи ФОП Юр’євої І.В., які викладені в касаційній скарзі на постанову від 28.11.2018
4.1.1. Апеляційний господарський суд скасував ухвалу, яка відповідає закону.
4.1.2. ФОП Сердюков Ю.О. вже реалізував своє процесуальне право на звернення до суду, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено те, що заявлені позивачем у справі № 917/1071/18 вимоги вже вирішувалися у господарській справі № 916/2719/16.
4.1.3. Східний апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував до зазначених відносин приписи пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.
4.2. Доводи ФОП Сердюкова Ю.О., які викладені в касаційній скарзі на додаткову постанову від 13.12.2018
4.2.1. Додаткова постанова прийнята з порушенням приписів частини першої статті 221 ГПК України, відповідно до якої питання про судові витрати вирішується після вирішення судом матеріальної-правової вимоги позивача до відповідача, тоді як в межах даної справи рішення по суті позовних вимог не ухвалювалося.
4.2.2. Апеляційний господарський суд розглянув питання про відшкодування судових витрат без звернення сторони судового провадження, порушуючи принцип диспозитивності господарського судочинства.
4.2.3. Східний апеляційний господарський суд порушив вимоги процесуального законодавства, якими регулюється визначення та розподілу судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом судового спору.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Місцевим судом у справі встановлено, зокрема, що:
- з рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2017 зі справи № 916/2719/16 вбачається, що предметом її розгляду був позов ФОП Сердюкова Ю.О. до Товариства і ФОП Юр’євої І.В. про визнання недійсним укладеного між останніми договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації від 03.03.2016 фіктивним;
- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017, рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2017 зі справи № 916/2719/16 скасоване з прийняттям нового рішення про відмову в позові;
- Одеський апеляційний господарський суд у прийнятій постанові виходив з того, що: позивачем не надано доказів того, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить саме ФОП Сердюкову Ю.О. на праві власності, оскільки зазначене майно не має індивідуально визначених ознак, які свідчили б, що саме позивач є його власником; позивачем не доведено порушення його прав спірним договором;
- судові рішення зі справи № 916/2719/16 свідчать, що в межах зазначеної справи розглядався спір між тими самими сторонами про той самий предмет та з посиланням на ті самі обставини в обґрунтування позовних вимог (фіктивність оспорюваного правочину та належність позивачу права власності на майно, яке було його предметом), тобто з тих самих підстав, що і в даній справі.
5.2. Водночас апеляційний господарський суд зауважив, що ухвала місцевого господарського суду не містить будь-яких посилань на підстави позову, з яких ФОП Сердюков Ю.О. звернувся до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом у даній справі.
Суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про те, що місцевий господарський суд не дав правової оцінки доказам та не дослідив підстави для звернення з відповідною позовною заявою, що свідчить про порушення судом "принципу справедливості".
5.3. 13.12.2018 Східний апеляційний господарський суд, приймаючи додаткову постанову зі справи і досліджуючи надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановив таке.
5.3.1. Між адвокатським бюро "Сергія Барбашина" та ФОП Юр’євою І.В. (клієнтом) укладено договір про надання правової допомоги від 12.11.2018 № 12/11-1 (далі - Договір), згідно з пунктом 1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надати йому правові послуги у вигляді представництва інтересів клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, судах усіх інстанцій та юрисдикцій.
Відповідно до пункту 1.2 Договору до інших видів правової допомоги належить надання адвокатським бюро клієнту допомоги з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення та подання заяв , клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення, виконання інших конфіденційних завдань клієнта, а також здійснює інші види адвокатської діяльності, що є необхідними для виконання договору, не заборонені законом;
У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що порядок розрахунків визначається в окремих додатках (угодах) на послуги та/або згідно окремих усних домовленостей сторін. Факт оплати послуг може підтверджуватись квитанціями, підтвердженнями про факт отримання грошових коштів, виписками з рахунків тощо.
5.3.2. У судовому засіданні 28.11.2018 представник ФОП Юр’євої І.В. заявив усне клопотання, у якому на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України просив надати можливість протягом п'яти днів довести розмір фактично понесених судових витрат ФОП Юр’євої І.В. у зв'язку з розглядом справи і залучити докази таких витрат.
03.12.2018, тобто в строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України, представник ФОП Юр’євої І.В. надіслав до суду клопотання про подання доказів, які підтверджують розмір судових витрат, у якому просив долучити до матеріалів справи оригінал звіту від 28.11.2018 про надані послуги за Договором.
Відповідно до звіту про перелік і вартість наданих послуг від 28.11.2018 за Договором сума таких послуг визначена в розмірі 32 500 грн. і складається з: 5 000 грн. -ознайомлення з матеріалами справи; 25 000 грн. - побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання апеляційної скарги, надсилання (подання) скарги та документів до неї сторонам та до суду; 2 500 грн. - участь 28.11.2018 у судовому засіданні (підготовка, прибуття до суду, участь у засіданні), незалежно від проведення останнього судом та/або перенесення справи (із розрахунку 2 500 грн./судове засідання).
5.3.3. Заявле