ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 911/1695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Парфум" (далі - Товариство): Горпинченко Л.В. - адвоката (посвідчення від 20.03.2018);
Великоречаніна П.О. - адвокат (посвідчення від 16.04.2018);
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" (далі - Завод) - Слесарчука В.М. - адвоката (посвідчення від 08.10.2012 № 322),
розглянув касаційну скаргу Заводу
на ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2018 (суддя Кошик А.Ю.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018
(головуючий - суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф. і Буравльов С.І.)
за заявою Товариства про вжиття заходів забезпечення позову
зі справи № 911/1695/18
за позовом Товариства
до Заводу
про стягнення 3 968 200 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення суми попередньої оплати 3 968 200 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки оксигенату органічних речовин "Оксор" (далі - Продукція).
Одночасно з позовом Товариство подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти Заводу у межах суми позовних вимог - 3 968 200 грн., що містяться на банківських рахунках Заводу, в тому числі, але не виключно на відомому заявникові поточному рахунку 26009056107708 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк".
У подальшому згадану заяву було доповнено, й позивач просив, крім вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог, накласти арешт на майно Заводу: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, смт Кожанка, територія цукрозаводу, будинок 16 (з докладним переліком майна, що входило до складу цього комплексу; далі - Комплекс).
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018: заяву Товариства про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; вжито відповідні заходи, а саме накладено арешт на кошти Заводу, що містяться на банківських рахунках відповідача, в тому числі, але не виключно, на поточному рахунку 26009056107708 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та накладено арешт на майно відповідача - Комплекс; стягувачем визнано Товариство, а боржником - Завод; відповідну ухвалу визначено як виконавчий документ у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалу і постанову мотивовано можливістю ускладнення чи навіть унеможливлення виконання судового рішення та повернення позивачеві передплачених коштів у значній сумі.
У касаційній скарзі до Верховного Суду Завод, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість згаданих судових рішень, прийняття їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив оскаржувані ухвалу і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати. Так, за доводами касаційної скарги, судами названих інстанцій:
- безпідставно взяті до уваги твердження позивача про наявність інших судових справ та значний розмір заборгованості відповідача перед іншими контрагентами;
- так само безпідставно взято до уваги твердження позивача про недобросовісне ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань;
- помилково взято до уваги посилання позивача на наявні оголошення щодо продажу Комплексу;
- не враховано співмірність при вжитті заходів забезпечення позову;
- не вирішено питання про зустрічне забезпечення;
- не взято до уваги обґрунтування фактичних підстав для забезпечення позову у зв'язку з безпідставністю такого позову.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство: зазначає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; просить касаційну скаргу Заводу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 - без змін.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у прийнятті оскаржуваних судових рішень з'ясовано та зазначено, зокрема, що:
- 07.01.2015 Товариством (покупець) і Заводом (постачальник) укладено договір поставки Продукції (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а останній - прийняти Продукцію і сплатити її вартість шляхом передоплати;
- на виконання Договору покупцем (Товариством) здійснено передоплату Продукції