Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 225/4384/16-ц
провадження № 61-20694св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Державне підприємство «Торецьквугілля»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державного підприємства «Торецьквугілля» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 листопада 2016 року у складі судді Нємиш Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Дундар І. О., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2016 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Торецька» (далі - ДП «Торецьквугілля», Підприємство) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 24 травня 2011 року він працював на посаді вибійника на відбійних молотках в ДП «Торецьквугілля». 25 січня 2013 року його було звільнено з роботи на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). У день звільнення Підприємство не провело з ним повного розрахунку, а тому він звернувся з відповідним позовом до суду. Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 червня 2014 року з відповідача на його користь було стягнуто недоплачену заробітну плату в розмірі 73 380,35 грн. Зазначені кошти ДП «Торецьквугілля»виплатило йому лише 22 липня 2016 року. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 січня 2015 року по 22 липня 2016 року в розмірі 218 673 грн, а також - 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 176 231,16 грн та 500 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ДП «Торецьквугілля» виплатило ОСОБА_4 належні йому при звільненні суми лише 22 липня 2016 року. Оскільки рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 січня 2015 року з відповідача на користь позивача вже було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку з 25 січня 2013 року по 19 січня 2015 року в сумі 230 778,90 грн, то до стягнення підлягає середній заробіток за період з 20 січня 2015 року по день фактичного розрахунку, тобто по 22 липня 2016 року. При цьому, здійснюючи розрахунок середнього заробітку, суд виходив із середньоденної заробітної плати ОСОБА_4, яка була встановлена вказаним судовим рішенням. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок порушення його законних прав, засад розумності, виваженості і справедливості суд оцінив моральну шкоду у розмірі 500 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу ДП «Торецьквугілля» відхилено. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2017 року ДП «Торецьквугілля» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2017 року і закрити провадження у справі.
Касаційна скарга ДП «Торецьквугілля» мотивована тим, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 січня 2015 року з відповідача на користь позивача вже було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку. Тобто судом вже було ухвалено рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв'язку з чим провадження у цій справі підлягає закриттю. Існує два варіанти стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку - по день проведення фактичного розрахунку або по день постановлення рішення суду. Законом не передбачено одночасне застосування обох вказаних варіантів. Суди не встановили факту завдання ОСОБА_4 моральної шкоди та її розміру, наявності причинно-наслідкового зв'язку між винними діями роботодавця і спричиненою моральною шкодою (у разі її наявності).
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 225/4384/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що з 24 травня 2011 року ОСОБА_4 працював на посаді вибійника на відбійних молотках в ДП «Торецьквугілля», а 25 січня 2013 року був звільнений з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).
В день звільнення Підприємство не провело з ОСОБА_4 повного розрахунку та не виплатило належні йому при звільненні суми.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 червня 2014 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2014 року, було стягнуто з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_4 недоотриману під час роботи заробітну плату в розмірі 73 380,35 грн.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 січня 2015 року, яке набрало законної сили 26 березня 2015 року, стягнуто з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 січня 2013 року по 19 січня 2015 року в розмірі 230 778