Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 450/389/16-ц
провадження № 61-14888св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач-відповідач - ОСОБА_4,
відповідач-позивач - ОСОБА_5,
відповідачі: Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,
третя особа - державне підприємство геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні ДП «Західгеодезкартографія»,
третя особа-відповідач - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_5, поданою адвокатом Шкарупська-Барановою Наталією Богданівною, на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У лютого 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Сокільницької сільської ради Пустомитівського районуЛьвівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи: державне підприємство геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні ДП «Західгеодезкартографія», ОСОБА_6, про визнання недійсним державного акта, усунення перешкод.
У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернулася із зустрічним позовом до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_6 про визнання недійсними державних актів.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 квітня
2016 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_5 до розгляду, і вимоги за зустрічним позовом, відповідно до частини третьої статті123 ЦПК України
2004 року об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 липня
2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 07 лютого 2018 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 та її представник Шкарупська-Баранова Н. Б. повторно не з'явилися в судове засідання (18 травня та 05 липня 2017 року), а заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали, хоча про місце, день і час розгляду справи були повідомлені належним чином.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, через адвоката Шкарупська-Баранову Н. Б., посилаючись на порушення застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені її права на справедливий суд та доступ до правосуддя, оскільки після майже двох років розгляду справи, її позовні вимоги були залишені без розгляду, не заслухавши при цьому навіть її пояснень. Також вказує, що суд апеляційної інстанції у лютому 2018 року переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 05 липня 2017 року, керувався нормами процесуального права, яке втратило чинність на момент розгляду її апеляційної скарги, в той час як діючим ЦПК України не було передбачено можливості застосовувати норми ЦПК України 2004 року. Зазначає, що залишаючи її зустрічну позовну заяву без розгляду, суди не вирішили питання про роз'єднання первісного та зустрічного позовів, об'єднаних в одне провадження.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди встановили, що у судове засідання, призначене судом першої інстанції на
18 травня 2017 року, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 не з'явилася, проте подала до суду 17 травня 2017 року письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням на амбулаторному лікуванні та зайнятістю її представника Шкарупська-Баранової Н. Б. (а. с. 158).
У судове засідання, призначене судом першої інстанції на 05 липня 2017 року, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 та її представник Шкарупська-Баранова Н. Б. повторно не з'явилися. 30 червня 2017 року ОСОБА_5 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням на амбулаторному лікуванні до 07 липня 2017 року та перебуванням її представника Шкарупська-Баранової Н. Б. у відпустці за межами країни (а. с. 167-171).
Також з матеріалів справи вбачається, що справа розглядається з лютого
2016 року, її розгляд неодноразово відкладалася у зв'язку з неявкою позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 та її представника Шкарупська-Баранової Н. Б. у судові засідання, призначені на 20 жовтня 2016 року, 05 січня, 18 травня
2017 року та лише 05 липня 2017 року після чергової неявки в судове засідання належним чином повідомлених ОСОБА_5 та її представника, суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується ОСОБА_5 про те, що вона та її представник Шкарупська-Баранової Н. Б. були належним чином повідомлені про судові засідання призначені на 18 травня та 05 липня 2017 року (а. с. 149-152, 165-166).
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 липня
2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 07 лютого 2018 року, зустрічну