Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 489/1649/17
провадження № 61-30288св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи :
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 липня 2017 року у складі судді Тихонової Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 рокуу складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк», Товариство) про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 07 листопада 2016 року між ним та ПАТ «Ідея Банк» було укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти № С03.206.72627, за якою він отримав платіжну картку НОМЕР_1 з кредитним лімітом в розмірі 99 900 грн. 08 листопада 2016 року з 15 год. 41 хв. до 16 год. 26 хв. з його рахунку були неправомірно списані грошові кошти в сумі 98 813 грн. У зазначений час на його мобільний телефон від імені служби безпеки ПАТ «Ідея Банк» надходили sms-повідомлення, які не відповідали змісту фінансових операцій, що проводилися з платіжною карткою. Цього ж дня о 15 год. 50 хв. він зателефонував до Миколаївського відділення № 2 ПАТ «Ідея Банк» та повідомив про списання коштів з картки, а також про те, що будь-яких фінансових операцій він не проводив. Однак в порушення пункту 8 розділу 6 Постанови Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» Товариство не відновило залишок грошових коштів на його рахунку. З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив зобов'язати відповідача відновити залишок коштів на його картковому рахунку станом на 15 год. 30 хв. 08 листопада 2016 року, повернувши неправомірно списані кошти в розмірі 98 813 грн за фінансові операції, які він не здійснював.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 липня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано ПАТ «Ідея Банк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_1 станом на 15 год. 30 хв. 08 листопада 2016 року, повернувши неправомірно списані кошти у розмірі 98 813 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що незважаючи на своєчасне повідомлення ОСОБА_4 про несанкціоноване списання грошових коштів, працівник відділу безпеки карткового бізнесу ПАТ «Ідея Банк» не вчинив жодних дій щодо блокування карткового рахунку, у зв'язку з чим на інші рахунки різних банків були переведені належні позивачу кошти в розмірі 98 813 грн. Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Ідея Банк» відхилено. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У вересні 2017 року ПАТ «Ідея Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга ПАТ «Ідея Банк» мотивована тим, що ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів того, що він повідомив банк про неправомірні дії третіх осіб та просив заблокувати його електронний платіжний засіб. Угода про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти була укладена між сторонами 07 листопада 2016 року, а вже наступного дня з рахунку були списанні грошові кошти, що породжує сумніви в добросовісності позивача. В день списання грошових коштів ОСОБА_4 здійснював продаж автомобільних шин через Інтернет-сайт OLX.ua, що свідчить про розкриття ним конфіденційної інформації. Тому суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про відсутність доказів, які безспірно доводять, що позивач як користувач картки своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Місцевий суд не був позбавлений можливості самостійно витребувати з Відділу протидії кіберзлочинам в Миколаївській області інформацію, що міститься в матеріалах кримінального провадження, заведеного на підставі заяви позивача про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, для встановлення факту розкриття/не розкриття ним конфіденційної інформації щодо платіжної картки.
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що в матеріалах справи є достатньо доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Він належним чином повідомив про несанкціоноване списання грошових коштів, однак банк не вчинив жодних заходів для негайного зупинення операцій з використанням його картки, яку було заблоковано тільки наступного дня. Посилання відповідача на те, що він надав стороннім особам конфіденційну інформацію є не підтвердженими та ґрунтуються на припущеннях. Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24 травня 2018 року справу № 489/1649/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що 07 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти № С03.206.72627 (далі - Угода), за якою позивач отримав платіжну картку НОМЕР_1 з кредитним лімітом в розмірі 99 900 грн.
Згідно з пунктом 2 Угоди банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках Угоди та договору комплексного банківського обслуговування (далі - Договір), у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном дії 2 (два) роки з моменту її випуску.
Пунктом 5.2 Угоди передбачено, що банк здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунків клієнта в порядку та на умовах, передбачених діючим Договором.
Клієнт погоджується з тим та дає дозвіл на те, що банк має право направляти йому телеграми/листи-повідомлення за допомогою поштових відправлень, sms-повідомлення/листи-повідомлення на електронну пошту про виконання/неналежне виконання клієнтом його зобов'язань за Угодою, іншу інформацію, пов'язану із вищезазначеною угодою, а також комерційні пропозиції банку та рекламні матеріали (пункт 5.5 Угоди).
Згідно з пунктом 5.10 Угоди кожна зі сторін зобов'язана зберігати повну конфіденційність фінансової, комерційної та іншої інформації, отриманої від іншої сторони, і не розголошувати її, крім випадків, передбачених законом та/або цією Угодою чи Договором.
Пунктом 2.8 Договору визначено, що клієнт несе усі ризики та негативні наслідки втрати та незаконного заволодіння мобільним телефоном та/або відповідною SIM-картою із закріпленим за ним абонентським номером за умови, що він невідкладно не повідомив про це банк через контакт-центр чи у будь-який інший доступний та ефективний спосіб, що не суперечить положенням цього Договору та вимогам чинного законодавства.
08 листопада 2016 року через Інтернет-сайт OLX.ua ОСОБА_4 продавав автомобільні шини та мав отримати від покупця грошові кошти за товар в розмірі 7 800 грн на свою платіжну картку.
Цього ж дня в період з 15 год. 41 хв. до 16 год. 26 хв. на мобільний телефон ОСОБА_4 НОМЕР_3 стали надходити sms-повідомлення про зменшення балансу на його картці без зазначення суті операцій, що підтверджується роздруківкою вхідних повідомлень.
У зв'язку з цим о 15 год. 50 хв. позивач зателефонув