Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 757/28266/13-ц
провадження № 61-24416св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у складі судді Васильєвої Н. П. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
02 липня 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної картки № SAMDN03000009338623, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26,4 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором станом на 29 травня 2013 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 26 306,55 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за кредитом, 14 433,11 грн - заборгованість за процентами, 873,44 грн - заборгованість за комісією. Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк»просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позичальник належним чином не виконав узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість. Поряд з цим ПАТ КБ «ПриватБанк»пропустило строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для відмови в задоволенні позову.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк»відхилено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк»подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності. Позичальником не були повернуті грошові кошти за кредитним договором, зобов'язання залишилося невиконаним, а тому з відповідача підлягають стягненню проценти за час фактичного користування кредитом в межах трирічної позовної давності. Крім цього, суди не пересвідчилися, чи є представник відповідача адвокатом, оскільки в матеріалах справи відсутня копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (є лише ордер та договір про надання правової допомоги). Вказане свідчить про неповноту встановлених судами обставин, так як заява про застосування позовної давності була подана саме представником ОСОБА_4
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 757/28266/13-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.