Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 598/1818/16-ц
провадження № 61-34046св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Державний нотаріус Збаразької державної нотаріальної контори ГромикІрина Богданівна,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 24 липня 2017 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Фащевської Н. Є., Щавурської Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2016 року ОСОБА_4звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Державний нотаріус Збаразької державної нотаріальної контори (далі - Державний нотаріус Збаразької ДНК) Громик І. Б., про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_8. Після її смерті залишилося спадкове майно - 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 10 липня 2015 року ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений Державним нотаріусом Збаразької ДНК Громик І. Б., за яким заповіла вказану частину домоволодіння ОСОБА_5 Вважає, що на час складання заповіту на користь відповідача ОСОБА_8 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки починаючи з весни 2015 року в неї спостерігалася неадекватна поведінка, у зв'язку з чим вона найняла їй доглядальницю, а в січні 2016 року - сама приїхала із заробітків з-за кордону та протягом трьох тижнів займалася лікуванням матері.Враховуючи викладене, ОСОБА_4просила визнати недійсним вказаний заповіт.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року у складі судді Левків А. І. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_4не надала жодних доказів того, що станом на час складання заповіту (10 липня 2015 року) ОСОБА_8за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 24 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилено. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У серпні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 24 липня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд безпідставно поклав в основу свого рішення лише висновок судово-психіатричної експертизи і не дав належної оцінки показанням свідків. Позивачем доведено на підставі належних та допустимих доказів той факт, що станом на час складання заповіту спадкодавець не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто волевиявлення ОСОБА_8 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі. Всупереч вимогам процесуального закону вказані недоліки не були усунені судом апеляційної інстанції, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.
У жовтні 2017 року Державний нотаріус Збаразької ДНК Громик І. Б. подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що при посвідченні заповіту вона перевірила дієздатність ОСОБА_8 та її дійсні наміри скласти заповіт саме такого змісту і на таке майно. В момент посвідчення заповіту спадкодавець усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Заповіт було посвідчено без жодного фізичного чи психічного насильства. Волевиявлення ОСОБА_8 було вільним і повністю відповідало її внутрішній волі.
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 також подав заперечення на касаційну скаргу,в якому просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку. На час посвідчення заповіту спадкодавець за станом здоров'я могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2018 року справу № 598/1818/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_8
Спадкодавцю на праві приватної власності належала 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями та спору