ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 643/11758/16-а
провадження № К/9901/44063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 643/11758/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Московського районного суду м. Харкова (суддя Букреєвої І. А.) від 10 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Спаскіна О. А., Дюкарєвої С. В., Перцової Т. С.) від 27 вересня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 12 квітня 2016 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV);
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до спеціального педагогічного стажу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, періоди роботи керівником по гімнастиці хореографічних гуртків самоокупності Палаці культури «Харчовик» з 31 березня 1987 року по 02 липня 1987 року, період навчання у Київському державному інституті культури з 18 жовтня 1988 року по 01 липня 1991 року та період роботи керівником хореографічного гуртка і балетмейстером зразкового самодіяльного хореографічного колективу «Попелюшка» Палацу культури дітей ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» з 01 серпня 1991 року по 16 лютого 2004 року;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона має право на пенсію за вислугу років як педагогічний працівник, що тривалий час працював у позашкільних навчальних закладах, однак відповідач оскаржуваним рішенням протиправно відмовив у призначенні такої пенсії.
Позивач зазначає, що Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова протиправно не враховано до її стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, періоди роботи керівником по гімнастиці хореографічних гуртків самоокупності Палаці культури «Харчовик», керівником хореографічного гуртка і балетмейстером зразкового самодіяльного хореографічного колективу «Попелюшка» Палацу культури дітей ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» та період навчання у Київському державному інституті культури.
3. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати Московського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. 14 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залиши касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Московського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року - без змін.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 22 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII.
12. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, оформленим протоколом № 63 від 12 квітня 2016 року, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII.
Зокрема, Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова зараховані до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи: з 31 серпня 1984 року по 28. квітня 1985 року керівником танцювального гуртка Будинку піонерів Кіровського району м. Саратова; з 01 жовтня 1986 року по 02 лютого 1987 року керівником танцювального гуртка Будинку піонерів Волжського району м. Саратова; з 01 жовтня 1987 року по 29 серпня 1988 року керівником гуртка хореографії Музично-хорової студії середньої школи № 85; з 21 жовтня 1989 по 04 грудня 1989 року викладачем по ритміці і танцю Київської дитячої музичної школи № 10; з 17 лютого 2004 року по 01 квітня 2013 року керівником гуртка Палацу школярів та молоді «Істок», що загалом складає 11 років 1 місяць 28 днів.
Водночас, відповідачем не зараховано до стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи 31 березня 1987 року по 02 липня 1987 року (3 місяці 3 дні) керівником по гімнастиці хореографічних гуртків самоокупності Палацу культури «Харчовик», з 01 серпня 1991 року по 16 лютого 2004 року (12 років 6 місяців 16 днів) керівником хореографічного гуртка Палацу культури дітей ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», та час навчання з 18 жовтня 1988 року по 01 липня 1991 року (2 роки 8 місяців 15 днів) у Київському державному інституті культури ім. Корнійчука.
13. Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років протиправним, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 12 квітня 2016 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугою років є правомірним, оскільки педагогічний стаж ОСОБА_2 станом на 07 квітня 2016 року (дату подачі заяви про призначення пенсії) становить 23 роки 11 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років як працівникові освіти.
15. В обґрунтування такого висновку суди попередніх інстанцій зазначили, що період роботи ОСОБА_2 з 31 березня 1987 року по 02 липня 1987 року (3 місяці 3 дні) на посаді керівника по гімнастиці хореографічних гуртків самоокупності Палацу культури «Харчовик» та з 01 серпня 1991 року по 16 лютого 2004 року (12 років 6 місяців 16 днів) на посаді керівника хореографічного гуртка Палацу культури дітей ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» мають бути зараховані до спеціального стажу роботи, оскільки вказані установи є позашкільним навчальними закладами, робота в яких згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909), дає право на призначення пенсії за вислугу років.
16. Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що період навчання ОСОБА_2 з 18 жовтня 1988 року по 01 липня 1991 року року у Київському державному інституті культури ім. Корнійчука не може бути зарахований до педагогічного стажу для виходу на пенсію за вислугою років, оскільки навчання у вищому навчальному закладі не передбачено Переліком № 909.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що з точки зору Закону № 1788-XII та законодавства, що діяло раніше, періоди навчання за спеціальністю також зараховуються в спеціальний педагогічний стаж роботи, що враховується для призначення пенсії за вислугу років.
18. Скаржник зазначає, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, якою затверджено Перелік, є підзаконним нормативним актом по відношенню до Закону № 1788-XII, вона не може суперечити нормам цього Закону.
19. У зв'язку з наведеним, на думку скаржника, під «роботою, яка зараховується до стажу» згідно аналогії закону в цій постанові також мається на увазі як робота, так і навчання за відповідними спеціальностями.
20. Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень для визначення права позивача на зарахування періоду навчання до педагогічного стажу відповідно до вимог Закону № 1788-XII, повинні були застосовувати норми законодавства, до діяли на час навчання.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
22. Виходячи з доводів касаційної ск