ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2019 року
Київ
справа №820/5481/17
адміністративне провадження №К/9901/49448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Бабаєва А.І. від 18 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Присяжнюк О.В., суддів: Русанової В.Б., Курило Л.В. від 02 квітня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач/Управління), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 26 травня 2017 року №2217 про проведення фактичної перевірки.
В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки не містить конкретної інформації, яка стала підставою для його прийняття. Крім того, періодом діяльності, що перевіряється, у наказі зазначено - з 01 січня 2016 року по день закінчення перевірки, в той час як предметом фактичної перевірки є діяльність, яка має місце на час її проведення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки ГУ ДФС у Харківській області є органом ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на території Харківської області, то вказаний контролюючий орган уповноважений здійснювати контроль за дотриманням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, як і приймати накази для проведення фактичних перевірок дотримання вимог у вказаній сфері законодавства. Крім того, суди зазначили, що відповідачем реалізована надана спірним наказом компетенція на проведення перевірки, отже він вичерпав свою дію фактом його виконання.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для призначення фактичної перевірки відповідно до спірного наказу, оскільки підстави, визначені у пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу, для його прийняття відсутні. Крім того, період відповідно до призначеної перевірки охоплює і період діяльності позивача, що вже був перевірений раніше, однак судами не були співставлені ані періоди перевірок, ані їх предмети та не враховано правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду України у справах №21-425а14, №826/5689/13-а.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. При цьому зазначає, що позивачем належними та допустимими засобами доказування не спростовано законність прийняття оскаржуваного наказу. Вказує, що фактичну перевірку позивача було проведено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України в рамках здійснення функцій по контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, про що зазначено в оскаржуваному наказі. Також звертає увагу, що позов у даній справі не містить посилання на наявність іншого акту перевірки, який, в свою чергу, був наданий лише під час апеляційного розгляду справи. Крім того, наголошує, що оскільки позивачем допущено працівників контролюючого органу до проведення перевірки, то в подальшому предметом розгляду справи в суді можуть бути лише виявлені в ході перевірки порушення вимог чинного законодавства.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність за адресою - м. Харків, вул. Іллінська, 27/29.
Позивачем було отримано ліцензію №162033641469 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та №162033661470 на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, які були дійсні з 23 березня 2016 року по 23 березня 2017 року.
Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України прийнято наказ від 26 травня 2017 року №2217, яким призначено проведення фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_1, господарську діяльність в якому організовує та здійснює фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1), за період діяльності суб'єкта господарювання з 01 січня 2016 року по день закінчення перевірки (включно).
30 травня 2017 року посадовими особами відповідача проведена фактична перевірка магазину за адресою: АДРЕСА_1 на підставі зазначеного вище наказу та направлень від 29 травня 2017 року №334, №335, які були отримані 30 травня 2017 року продавцем ОСОБА_3
За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 01 червня 2017 року №4263/20-40-40-01-10/НОМЕР_1 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів», яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 13, 36 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за міс