ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2019 року
Київ
справа №813/3354/18
адміністративне провадження №К/9901/67069/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., -
розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року (суддя Сакалош В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року (судді Затолочний В.С., Бруновська Н.В., Матковська З.М.) за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 813/3354/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
У липні 2018 року ОСОБА_1,. ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії повідомлення про початок будівельних робіт № ЛВ062130510740 індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1; заборонити Інспекції до вирішення справи по суті реєструвати декларацію про закінчення будівництва індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.
На обґрунтування поданої заяви зазначили, що третя особа - ОСОБА_3, може подати декларацію про завершення будівництва та уподальшому зареєструвати право на цей об'єкт будівництва у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відчужити його у будь-який спосіб, що ускладнить або навіть унеможливить виконання судового рішення у справі.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 31липня 2018 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовив.
Суд проаналізував положення частин першої, другої статті 150, частини першої 151, статті 154, 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та дійшов висновку, що наведені позивачами обґрунтування для задоволення заяви про забезпечення позову не підтверджені доказами про те, що захист їх прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_1 не погодилася із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що позивачі довели, що дії Інспекції створюють очевидну небезпеку та порушують їхні права, свободи та інтереси, а в матеріалах справи достатньо доказів того, що ОСОБА_3 не є власником об'єкту самовільного будівництва. До того ж суд не зважив на те, що незабезпечення позову у такий спосіб може призвести до заподіяння шкоди мешканцям міста Львова.
Верховний Суд переглянув судові рішення в межах касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 - 158 КАС, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забе