ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2019 року
Київ
справа №809/1653/17
адміністративне провадження №К/9901/49297/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області
на рішення
Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (суддя О.Л. Тимощук)
та постанову
Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (колегія у складі суддів: В.П. Сапіга, О.І. Довга, І.І. Запотічний)
у справі
№809/1653/17 (876/1334/18)
за позовом
Фермерського господарства «Янкевич»
до
Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство «Янкевич» (далі - ФГ «Янкевич») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0028791205 від 05 вересня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки необхідні кошти для зарахування вказаного податку містилися на спеціальному рахунку позивача, а тому штрафні санкції, в силу вимог пункту 40 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» Податкового кодексу України до позивача не застосовуються. Позивач додатково відзначає, що в порушення приписів Податкового кодексу України, відповідачем порушено тридцятиденний строк проведення камеральної перевірки, що є додатковою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи допущені порушення контролюючим органом, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, яке підлягає скасуванню.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 5 вересня 2017 за №0028791205.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент настання терміну сплати податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року - 30 серпня 2015 року на рахунках ФГ «Янкевич» у системі електронного адміністрування податку було достатньо коштів для сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ до бюджету, тобто позивачем своєчасно вжиті усі дії, необхідні для сплати податку, які залежали від позивача.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач обрав спеціальний режим оподаткування, що передбачався статтею 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Податковою інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №7818/09-19-12-05/36552047 від 05 вересня 2017 року, яким встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме: встановлено 31 день затримки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання в розмірі 162365,60 грн, граничний термін сплати - 30 серпня 2015 року, дата сплати - 30 вересня 2015 року, застосовано 20 % розмір штрафної санкції в сумі 32473,12 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем 05 вересня 2017 року винесено податкове повідомлення-рішення №0028791205, яким за затримку на 31 календарний день сплати грошового зобов'язання в розмірі 162365,60 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 32473,12 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку відповідача, ФГ «Янкевич» було порушено термін сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2015 року, що були сформовані позивачем у податковій декларації J0209008, поданій 10 серпня 2015 року. Вказаною податковою декларацією позивачем самостійно визначено суму податку на додану вартість в розмірі 162470 грн, граничний термін сплати податкового зобов'язання становив 30 серпня 2015 року.
Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.
Судами встановлено, що позивачем протягом липня 2015 року поповнено єдинодіючий електронний рахунок №37511000134928 на загальну суму 169100 грн., що підтверджується платіжним дорученням №444 від 24 липня 2015 року на суму 92000 грн. та платіжним дорученням №446 від 27 липня 2015 року на суму 77100 грн. із зазначенням у призначенні платежу «перерахування ПДВ (спецрежим)».
Податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року склало 162470 грн, що сформовано по операціям з продажу пшениці ТОВ «Калуський КХП» на загальну суму 1005000 грн згідно видаткових накладних, в тому числі ПДВ-167500,00 грн та податковим кредитом на загальну суму 5030 грн.
Позивачем у поданій (10 серпня 2015 року) до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ за липень 2015 року визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок в розмірі 162470 грн.
При цьому, 29 липня 2015 року, тобто вже після поповнення діючого рахунку та реєстрації липневих податкових накладних, на виконання змін, внесених Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», ДФС України для позивача відкрито, як сільськогосподарському підприємству, додатковий електронний рахунок №37529100134928, який активований лише 03 серпня 2015 року.
Тобто, з 03 серпня 2015 року ФГ «Янкевич» мало у системі електронного адміністрування два електронних рахунки, відкриті ДФС у Казначействі: основний №37511000134928, відкритий 24 грудня 2014 року, і додатковий №37529100134928, який відкритий 29 липня 2015 року та активований з 03 серпня 2015 року.
Пунктом 203.1 статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
Пунктом 209.2 статті 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Мін