ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2019 року
Київ
справа №818/309/18
адміністративне провадження №К/9901/60434/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (суддя Шевченко І.Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2018 року (колегія у складі суддів: Мельнікова Л.В., Донець Л.О., Бенедик А.П.) у справі № 818/309/18 за позовом Приватного підприємства «Червонослобідське 2» до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Червонослобідське-2» (далі - позивач або ПП) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач або ДФС), в якої просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 20 вересня 2017 року № 0003381402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 711269 грн. в повному обсязі.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ДФС безпідставно та неправомірно визначено ціну реалізації власної сільськогосподарської продукції підприємства, а відповідно і базу оподаткування податком на додану вартість, в зв'язку з чим оскаржуване ППР є неправомірним та підлягає скасуванню.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2018 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2014 рік на суму 383555 грн. суперечить вимогам ПК України, оскільки база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за цей період визначалась виходячи з договірної вартості цих товарів. Відповідачем безпідставно застосовано до операцій з реалізації товарів, здійснених позивачем за 2015-2016 роки встановлені інтервенційні ціни на товари, які визначені наказами Міністерства аграрної політики та промисловості України від 24.06.2014 № 242, від 03.10.2014 № 384, від 29.07.2015 № 292, від 14.09.2016 № 305 відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» від 24.06.2004 №1877-ІV, оскільки такі ціни не можуть застосовуватися до продавців сільськогосподарських товарів, які здійснювали реалізацію сільськогосподарських товарів за межами Аграрної біржі, відтак, операції з продажу ПП "Червонослобідське-2", які були визначені в акті перевірки контролюючим органом, та який став підставою винесення оскаржуваного рішення, не є продажем товарів, ціни на які підлягають державному врегулюванню, так як їх реалізація відбувалась самостійно виробником за межами аграрної біржі. Отже, за висновком судів, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг визначається з їх договірної вартості та не може бути нижче звичайних цін (їх собівартості), які і підлягають застосуванню. А тому, відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 757090 грн., а позивачем правомірно визначалась ціна товарів з контрагентами, а відповідно і податкові зобов'язання при проведенні господарських операцій з реалізації даної сільськогосподарської продукції за вказаний період виходячи з договірної вартості.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП «Червонослобідське-2» відмовити у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення даної справи, що є підставою для скасування прийнятих по справі судових рішень про задоволення позову у повному обсязі.
Судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що згідно із абзацом 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.
Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем строків звернення до суду, передбачених пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
В письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 по 30.06.2017 року, за результатами якої складено акт від 06.09.2017 № 1918/28-18-14-02/34337683/65.
Перевіркою установлено порушення позивачем абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 757090 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 188075 грн., за серпень 2014 року на суму 49911 грн., за вересень 2014 року на суму 5419 грн., за жовтень 2014 року на суму 139480 грн., за листопад 2014 року на суму 413 грн., за грудень 2014 року на суму 257 грн., за серпень 2015 року на суму 25057 грн., за вересень 2015 року на суму 89751 грн., за жовтень 2015 року на суму 149 грн., за листопад 2015 року на суму 186792 грн., за грудень 2015 року на суму 58884 грн., за серпень 2016 року на суму 10005 грн., за вересень 2016 року на суму 2897 грн.
У ході перевірки встановлено реалізацію сільськогосподарської продукції, а саме пшениці, кукурудзи та ячменя, що підлягає державному регулюванню за цінами, що є меншими ніж встановлені максимальні інтервенційні ціни, що призвело, до заниження доходів від продажу сільськогосподарської продукції на загальну суму 757090 грн.
На підставі акту перевірки від 06.09.2017 № 1918/28-18-14-02/34337683/65 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2017 року № 0003381402, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 711269,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 569015,00 грн. та 142254,00 грн. за штрафними санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тому висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2014 рік на суму 383555 грн. суперечить вимогам ПК України, оскільки база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за той час визначалась виходячи з договірної вартості цих товарів. Відтак, за всіма операціями продажу товарів, здійснених позивачем за 2014 рік, абзац 2 п. 188.1 статті 188 ПК України, в редакції на дату перевірки, не може застосовуватися в розумінні статті 58 Конституції України.
Щодо нарахування грошового зобов'язання з 01.01.2015, суди зазначили, що основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення визначено Господарським кодексом України та Законом України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» № 1877-IV від 24 червня 2004 року. Частиною 2 пункту 3.2 статті 3 вказаного Закону зазначено, що держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України, а тому інтервенційні ціни не можуть застосовуватися до продавців сільськогосподарських товарів, які здійснювали реалізацію сільськогосподарських товарів за межами Аграрної біржі, отже, операції з продажу ПП «Червонослобідске-2» не є продажом товарів, ціни на які підлягають державному врегулюванню, оскільки їх реалізація відбувалась самостійно виробником за межами аграрної біржі.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) було визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язк