ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2019 року
Київ
справа №823/1666/17
адміністративне провадження №К/9901/29508/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Гайдаш В.А. від 17 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р., Губської Л.В., Земляної Г.В. від 18 січня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невключення повної інформації до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми, належної до виплати позивачу у розмірі 180664 грн 39 коп.;
- скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 вересня 2016 року № 42/2 «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів у тому числі договорів, що є «нікчемними» в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 13 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів позивачем в ПАТ «Банк Михайлівський» у розмірі 180 664 грн 39 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що всупереч нормам чинного законодавства України, її не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а у подальшому і до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено.
Крім того, суд першої інстанції на підставі частини другої статті 11 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав Уповноважену особу Фонду внести доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку позивача, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, оскільки спосіб захисту, обраний позивачем, є недостатнім.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за відсутності підстав нікчемності правочинів уповноважена особа Фонду зобов'язана включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак вказаних дій не вчинила, чим допустила протиправну бездіяльність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 26 лютого 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 823/1666/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 травня 2016 року між ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ») та ОСОБА_2 укладено договір № 980-021-000238537, відповідно до умов якого, позивач зобов'язаний був передати ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» грошові кошти у сумі 180000 грн 00 коп. строком не більше 185 днів, а ТОВ «ІРЦ» у свою чергу, зобов'язане було повернути кошти та виплатити проценти в розмірі та строки визначені у договорі № 980-021-000238537 у безготівковій формі на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський».
Також, 13 травня 2017 року між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «ФОРТЕ», від імені якого діяв, як повірений, ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору доручення № 001 від 03 жовтня 2013 року та довіреності № 31122015-7 від 31 грудня 2015 року був укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків «КАПІТАЛ». Згідно з умовами даного договору страхування, ПрАТ «Страхова компанія «ФОРТЕ» зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.
У свою чергу, позивачем вчасно виконано свої зобов'язання, оскільки останнім перераховано кошти в сумі 180000 грн 00 коп. на рахунок ТОВ «ІРЦ», що підтверджується платіжним дорученням № 2579693 від 13 травня 2016 року.
19 травня 2016 року на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» на ім'я позивача № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у сумі 180664 грн 39 коп., у тому числі оплата процентів у сумі 663 грн 92 коп.
Вказані кошти перераховані ТОВ «ІРЦ» на виконання взятих перед позивачем зобов'язань за договором № 980-021-000238537 від 13 травня 2016 року
Відповідно до довідки, наданої ПАТ «Банк Михайлівський» щодо руху коштів по рахунку позивача з 13 травня 2016 року по 23 травня 2016 року на рахунок позивача 19 травня 2016 року від ТОВ «ІРЦ» надійшли грошові кошти у розмірі 663 грн 92 коп. з призначенням платежу: «Оплата процентів по договору № 980-021-000238537 від 13 травня 2016 року», у сумі 180000 грн 00 коп. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000238537 від 13 травня 2016 року».
Вищезазначені перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ «ІРЦ» відповідно до наказу тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року № 42/2 визнано нікчемними правочинами, на підставі пунктів 7-9 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23 травня 2016 року № 14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23 травня 2016 року № 81261, згідно з яким, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Ю.П. строком на 1 місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22 липня 2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22 липня 2016 року включно.
В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12 липня 2016 року № 124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12 липня 2016 року № 1213, згідно з яким, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Ю.П. з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року, включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року № 1702 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову О.Ю. з 05 вересня 2016 року, включно.
Починаючи з 18 липня 2016 року розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду через банки-агенти.
Листом від 07 липня 2017 року позивача повідомлено, що її не включено до реєстру вкладників, оскільки на її договір № 980-021-000238537 не розповсюджується дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із відсутністю ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного у договорі, а також з огляду на те, що операція по зарахуванню коштів на рахунок позивача є нікчемною.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні транзакції були здійснені під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року № 295/БТ змінами. Таким чином, операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, просить залишити їх у силі, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Черкаського окружного адміністративного суду 17 листопада 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» на банківському рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «Банк Михайлівський», знаходились грошові кошти у загальній сумі 180664,39 грн.
Кошти на банківський рахунок позивача були зараховані шляхом перерахунку з банківського рахунку ТОВ «ІРЦ» відповідно до банківської виписки від 19 травня 2016 року.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується м