Постанова
іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 750/7493/17
провадження № 51-5716 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Лагнюка М. М., Шевченко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання Крохмаль В. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
захисника КостюкаО. П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010004361, за обвинуваченням
ОСОБА_2,
НОМЕР_1, громадянина України, уродженця м. Києва, жителя м. Чернігова, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2013 за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, звільнений 17.02.2017 по відбуттю покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 10 жовтня 2017 року визнав винуватим та засудив ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції від 26 квітня 2017 року) ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 25 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції від 21 червня 2017 року) - строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Апеляційний суд Чернігівської області вироком від 05 квітня 2018 вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасував, визнав ОСОБА_2 винуватим та засудив його за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, в нічний час 25 травня 2017 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на вул. Рокосовського, 42-а у м. Чернігові незаконно заволодів автомобілем Opel Vectra реєстраційний номер НОМЕР_2 (який на праві власності належить ОСОБА_4 та перебуває у законному володінні та користуванні ОСОБА_5.) і, почавши рух на вказаному автомобілі в напряму вул. Лісової, був затриманий працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, а суд апеляційної інстанції призначив йому невиправдано суворе покарання і безпідставно не застосував ст. 69 КК. Зазначає про необхідність зарахування у строк відбування покарання усього строку його попереднього ув'язнення відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК в редакції, яка діяла на момент його затримання.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечувала проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація його дій у касаційній скарзі сумніву не піддаються.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно з ч. 1ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти