Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 205/8792/16-ц
провадження № 61-7593св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач - ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 травня 2017 року у складі судді Басової Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 10 вересня 2014 року між банком та ОСОБА_4було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (у рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»), за яким відповідачу було відкрито картковий рахунок у гривні, випущено міжнародну платіжну карту строком дії на 2 роки та встановлено ліміт відновлювальної кредитної лінії у розмірі 75 000 грн. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором станом на 17 жовтня 2016 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 15 761,99 грн, з яких: 15 221,50 грн - заборгованість за кредитом, 37,87 грн - заборгованість за процентами, 502,62 грн - неустойка. Враховуючи викладене, ПАТ «Альфа-Банк» просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 травня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2014 року в розмірі 15 761,99 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 травня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що його представник був позбавлений права бути присутнім під час розгляду справи, оскільки секретар судового засідання попросила представника написати заяву про розгляд справи без його участі. Він не отримував кредитний договір, банківську картку і грошові кошти. В анкеті-заяві про акцептта додатках до неї міститься не його підпис, тому ці докази є неналежними. Банк не надав йому об'єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредитування і про орієнтовну сукупну вартість кредиту.
У березні 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що кредитний договір не визнаний недійсним, а тому цей правочин є правомірним. Пунктом 6 анкети-заяви про акцепт, яку підписав відповідач, підтверджується отримання ним банківської картки та інформації про сукупну вартість кредиту. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Протягом певного часу ОСОБА_4 виконував свої зобов'язання, що свідчить про визнання ним умов кредитного договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
02 квітня 2018 року справа № 205/8792/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що 10 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (у рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»), за яким відповідачу було відкрито картковий рахунок у гривні, випущено міжнародну платіжну карту DMC Gold строком дії на 2 роки та встановлено ліміт відновлювальної кредитної лінії у розмірі 75 000 грн.
ОСОБА_4 не виконував належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком ПАТ «Альфа-Банк» станом на 17 жовтня 2016 року склала 15 761,99 грн, з яких: 15 221,50 грн - заборгованість за кредитом, 37,87 грн - заборгованість за процентами, 502,62 грн - неустойка.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кош