ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 911/4590/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "ЛК Феофанія" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі
за позовом Національної академії наук України до Козинської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу "Ясний" акціонерного товариства закритого типу "ЛК Феофанія", 2) ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Національна академія наук України звернулася до Господарського Київської області із позовом до Козинської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 5/3 від 27.12.2001 „Про надання земельної ділянки Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 001313 від 08.02.2002, виданий Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.
1.2. Позов мотивовано тим, що рішення № 5/3 від 27.12.2001 „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний" було прийнято із порушенням підстав та процедури надання спірної земельної ділянки, тобто із порушенням положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), інших нормативно-правових актів.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2014 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу „Ясний" Акціонерного товариства закритого типу "ЛК Феофанія".
2.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2014 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення № 5/3 від 27.12.2001 "Про надання земельної ділянки Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний"; визнано недійсним Державний акт серії І-КВ № 001313 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.
2.3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТЗТ "ЛК Феофанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. від 27.11.2018), в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 (колегія суддів у складі: Разіної Т.І., Скрипки І.М., Тищенко А.І.) відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТЗТ "ЛК Феофанія".
2.5. Ухвала мотивована тим, що обставини, якими заявник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження не знайшли підтвердження під час розгляду матеріалів справи. Ухвала прийнята на підставі частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
3.1. АТЗТ "ЛК Феофанія" у касаційній скарзі просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати, справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. Скарга мотивована порушенням судом положень процесуального законодавства, зокрема, статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.2. Скаржник наголошує, що він звернувся до апеляційного суду як особа, яку не було залучено до участі у справі і якій не було відомо про розгляд цієї справи; суд першої інстанції на думку скаржника помилково залучив до участі у справі в якості третьої особи Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу "Ясний", який є відокремленим підрозділом АТЗТ "ЛК Феофанія", а не АТЗТ "ЛК Феофанія"; апеляційний суд неправильно застосував при прийнятті оскаржуваної ухвали положення частини 2 статті 261 ГПК України, оскільки скаржник є не стороною у справі, а особою, яку не було залучено до участі у справі.
4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
4.1. Від Національної академії наук України із пропуском строку, встановленого на підставі частини 4 статті 294 ГПК України в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2019, надійшов відзив на касаційну скаргу, який залишається касаційним судом без розгляду на підставі статей 118, 119 цього Кодексу, у зв'язку із відсутністю поважних причин пропуску строку та правових підстав для його поновлення.
5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Відповідно до частин 1, 2 статті ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Відповідно до пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
5.3. Згідно з вимогами статті 93 ГПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
5.4. З апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014, строк для подання апеляційної скарги на яке закінчився 15.03.2014, скаржник звернувся 27.11.2018, тобто зі значним пропуском строку оскарження. У клопотанні про відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник зазначив, що не був учасником справи, не отримував жодних процесуальних документів, хоча рішення у цій справі стосується його прав та інтересів.
5.5. За змістом статті 119 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 40/353 -10, у справі № 5/452/06, у справі № 910/7599/15-2.
У справі, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду.
5.6. Колегія суддів зазначає про помилковість доводів скаржника стосовно того, що за змістом частини 2 статті 261 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, зокрема незалучення особи до участі у справі є поважною причиною для поновлення строку на оскарження судового рішення та відкриття провадження у справі, при цьому неважливо, коли саме скаржникові стало про це рішення відомо. Зазначена норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом стро