ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 910/7086/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал",
представник позивача - Харченко Р.М., директор (виписка з ЄДРПО від 06.04.2017),
відповідач - державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач",
представник відповідача - Ковтонюк Ю.А., адвокат (довіреність від 23.01.2019 № ЦХП-2, свідоцтво від 27.04.2018 НОМЕР_1),
скаржник - акціонере товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва",
представник скаржника - Волинський А.В., адвокат (довіреність від 28.01.2019 № Ц/6-45/13-19, свідоцтво від 18.05.2017 НОМЕР_2),
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - Залізниця)
на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 (головуючий суддя Демидов В.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 (головуючий Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б. і Тищенко А.І)
у справі № 910/7086/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (далі - Товариство)
до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - Підприємство)
про стягнення 6 171 361,24 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості за договором поставки від 16.01.2014 № ЦХП-14-00314-01 (далі - Договір поставки) у розмірі 6 171 361,24 грн., з яких 4 035 364,89 грн. основний борг, 254 291,12 грн. 3% річних та 1 881 705,23 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: до Товариства перейшло право вимоги до Підприємства за Договором поставки на підставі договору купівлі-продажу прав грошових вимог, які продаються підприємством-банкрутом від 28.03.2017 (далі - Договір купівлі-продажу); Підприємство не виконало свої грошові зобов'язання в частині розрахунку за вартість поставленого товару за Договором поставки, що призвело до виникнення заборгованості.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства суму боргу у розмірі 4 035 364,89 грн., 3% річних у розмірі 254 291,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 881 705,23 грн. та судовий збір у розмірі 92 570,42 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- Підприємством не спростовано факт поставки йому обумовленої Договором поставки продукції;
- у судовому порядку було внесено зміни до пункту 2.3 Договору поставки та специфікації № 1 до нього, згідно з якими скориговано загальну вартість поставки товару та кількість товару у специфікації № 1;
- ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/4878/15-г було затверджено мирову угоду між сторонами договору, за умовами якої визначено нові ціни на дизельне паливо, в тому числі на паливо, яке вже було поставлено відповідачу і на виконання цієї ухвали по кожній поставці було складено акти коригування ціни нафтопродуктів;
- з 07.04.2015 у Підприємства виникло зобов'язання здійснити оплату вартості поставки на загальну суму 6 190 289,37 грн., з яких було сплачено лише 2 154 924,48 грн. Тобто борг становить 4 035 364,89 грн.;
- від товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" Товариство отримало право грошової вимоги у розмірі 4 035 364,89 грн. до Підприємства, яке виникло на підставі Договору поставки;
- матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості Підприємства за поставлений товар у розмірі 4 035 364,89 грн., а тому обґрунтованими є нараховані Товариством інфляційні втрати та 3% річних.
27.12.2017 на виконання зазначеного судового рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій Товариство просило суд замінити сторону (боржника) у виконавчому провадженні з Підприємства на його правонаступника Залізницю.
Заява обґрунтована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Постанова № 200) прийнято рішення про утворення Залізниці, 100% акцій якого закріплюється в державній власності на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття. До переліку зазначених підприємств увійшло і Підприємство. Наведені обставини свідчать про можливість заміни боржника - Підприємства його правонаступником - Залізницею.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2018 замінено сторону виконавчого провадження у справі № 910/7086/17 з Підприємства на Залізницю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 задоволено апеляційну скаргу Залізниці, ухвалу господарського суду міста Києва від 04.01.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву Товариства про заміну сторони виконавчого провадження залишено без задоволення.
Скасовуючи ухвалу господарського суду міста Києва від 04.01.2018, суд апеляційної інстанції зазначив, що заява Товариства про заміну сторони виконавчого провадження є передчасною, оскільки станом на момент звернення Товариства з вказаною заявою до суду, а також на момент постановлення оскаржуваної ухвали виконавче провадження щодо стягнення коштів у рамках справи № 910/7086/17 відкрито ще не було.
У подальшому Товариством подано до господарського суду міста Києва заяву про заміну сторони виконавчого провадження (боржника у виконавчому документі), відповідно до змісту якої просить замінити сторону (боржника) у справі № 910/7086/17 з Підприємства на Залізницю.
Вказана заява мотивована тим, що Постановою № 200 утворено Залізницю, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до вказаної постанови. У даному додатку затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Залізниця, до складу яких входить божник у даній справі - Підприємство. Таким чином, Товариство стверджує, що, оскільки Підприємство увійшло до переліку підприємств та установ, правонаступником яких є Залізниця та державна реєстрація якої здійснена 21.10.2015, то, відповідно, існують підстави для заміни боржника - Підприємства на його правонаступника - Залізницю. Крім того, як на підставу для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження (боржника у виконавчому документі) Товариство посилалось на наявність підписаного зведеного передавального акта від 06.08.2015 та заключного передавального акта від 01.12.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, у задоволенні заяви Товариства про заміну сторони виконавчого провадження (боржника у виконавчому документі) у справі № 910/7086/17 відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду від 20.09.2018 було скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 30.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 910/7086/17. Ухвалено нове рішення, яким заяву Товариства про заміну сторони виконавчого провадження (боржника у виконавчому документі) задоволено. Здійснено заміну сторони (боржника) у справі № 910/7086/17 з Підприємства на Залізницю.
Залізниця звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2017 залишено без змін. Апеляційний суд погодився з доводами викладеними у рішенні суду першої інстанції.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Залізниця звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи;
- поза увагою судів залишилися передавальні акти, які підтверджують перехід прав та обов'язків по кожному з поручителів, з метою встановлення моменту переходу та обсягу переданих прав і обов'язків, у тому числі і щодо спірних правовідносин;
- судами не враховано заяву Підприємства від 22.06.2015 № ЦХП-20/2336 про зарахування зустрічних вимог у порядку статті 601 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), згідно з якою було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог між Підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія";
- не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність або відсутність правонаступництва Залізниці за правами та обов'язками підприємств залізничного транспорту за спірними правовідносинами.
Підприємство подало письмові пояснення, в яких посилається на те, що спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та просить прийняти дані пояснення до відома і врахувати їх при розгляді касаційної скарги.
Від Товариства надійшли пояснення на касаційну скаргу.
Залізницею подано заяву про відвід колегії суддів, яка Касаційним господарським судом була залишена без розгляду, оскільки відвід було заявлено з пропуском строку, передбаченого статтею 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та скаржника, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 16.01.2014 Підприємством (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" (постачальник) було укладено Договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні (дизельне паливо, яке відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 або ДСТУ 3868-99), назване у подальшому "товар", найменування, марка та кількість якого вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Сторони планують за цим договором поставити товар на суму 1 093 500 000,00 грн., крім того, ПДВ 20% - 218 700 000,00 грн., на загальну суму 1 312 200 000,00 грн.
Відповідно до пункту 11.1 Договору поставки текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без письмової згоди іншої сторони договору.
Згідно з пунктами 12.2, 12.4 Договору поставки термін його дії встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2014, а у разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання. Права та обов'язки за цим договором можуть бути передані (відступлені) сторонами третім особам лише за взаємною письмовою згодою сторін.
На виконання умов Договору поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" було здійснено кілька поставок товару, а саме:
- 04.07.2014 поставлено 2 032,43 тонни товару вартістю 31 132 762,75 грн., про що свідчать акт приймання-передачі товару від 04.07.2014 № 239 до Договору поставки та залізничні накладні № 44295293, № 44294692, № 44294585, № 44294833, № 44295095, № 44294940, № 44294981, № 44296291, № 44294130, № 44295772, № 4429478, № 44295046, № 44295632, № 44294361, № 44294247, № 44295509, № 44301190, № 44301331, № 44301315, № 44301307, № 44301281, № 44301273, № 44301265, № 44301224, 44301356, № 44301497, № 4301513, № 44301547, № 44301562, № 44301554, № 44301588, № 44301208, № 44295574;
- 06.07.2014 поставлено 629,18 тонни товару вартістю 9 637 779,24 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 06.07.2014 № 240 до Договору поставки та залізничними накладними № 44319879, № 44319846, № 44319663, № 44319887, № 44319770, № 44319796, № 44319630, № 44319655, № 44319804, № 44319838;
- 22.07.2014 поставлено 62,994 тонни товару вартістю 964 942,09 грн., про що свідчать акт приймання-передачі товару від 22.07.2014 № 275 до поставки та залізнична накладна № 44510170.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" виставило Підприємству як замовнику до сплати рахунки, а саме: від 04.07.2014 № 289 на суму 31 132 762,75 грн., від 06.07.2014 № 290 на суму 9 637 779,24 грн., від 22.07.2014 № 329 на суму 964 942,09 грн.
У свою чергу, Підприємство лише частково розрахувалося за поставлений товар, перерахувавши постачальнику грошові кошти у загальній сумі 41 735 484,08 грн., з яких: за поставку товару 04.07.2014 Підприємство перерахувало 24.10.2014 кошти у сумі 14 441 992,40 грн. та 27.10.2014 - 16 690 770,35 грн.; за поставку товару 06.07.2014 Підприємство перерахувало 27.10.2014 кошти у сумі 3 309 229,65 грн., 30.12.2014 - 3 195 108,27 грн., 12.05.2015 - 3 133 441,32 грн.; за поставку товару 22.07.2014 Підприємство перерахувало 12.05.2015 кошти у розмірі 964 942,09 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/8227/14 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" та внесено зміни до змісту пункту 2.3 Договору поставки та специфікації № 1, згідно з якими визначено, що загальна вартість поставки товару, який планується поставити за договором, складає 1 553 442 343,67 грн., ПДВ - 310 688 468,73 грн., а всього на загальну суму 1 864 130 812,40 грн. Специфікацію № 1 викладено у новій редакції, а саме кількість товару, який планується поставити складає 92 019,204 тон. на загальну суму 1 759 406 812,40 грн., у тому числі ПДВ 20% - 293 234 468,73 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/4878/15-г було затверджено мирову угоду між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" та Підприємством, за умовами якої визначено нові ціни на дизельне паливо, у тому числі на паливо, яке вже було поставлено Підприємству. Мировою угодою було затверджено зміст додаткової угоди № 11 до Договору поставки і Специфікацій №№ 1,5-10, відповідно до якої було визначено нові (скориговані) ціни на пальне.
На виконання вказаної ухвали суду 07.04.2015 сторонами Договору поставки по кожній поставці було складено акти коригування ціни нафтопродуктів. Так, за актом від 04.07.2014 № 239 вартість товару збільшено на 4 617 672,81 грн., у тому числі ПДВ 769 612,13 грн.; за актом від 06.07.2014 № 240 вартість товару збільшено на 1 429 494,44 грн., у тому числі ПДВ 238 249,07 грн.; за актом від 22.07.2014 № 275 вартість товару збільшено на 143 122,12 грн., у тому числі ПДВ - 23 853,69 грн.
З моменту затвердження судом мирової угоди