Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 369/4260/16-ц
провадження № 61-11304св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Дубас Т. В., від 25 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів:
Іванової І. В., Гуля В. В., Сліпченка О. І., від 11 жовтня 2016 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» (далі - ПАТ «Банк національний кредит», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 квітня 2013 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого банк прийняв від відповідача грошову суму в розмірі 200 тис. грн терміном
до 05 березня 2016 року та зобов'язався повернути відповідачу депозит та проценти за користування депозитом на умовах та в порядку, передбаченими договором. Згідно з пунктом 2.3 депозитного договору, з урахуванням додаткової угоди від 20 лютого 2015 року, банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом
у розмірі 22% річних. У випадку дострокового розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. 15 травня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору, у результаті чого банк повинен був сплатити відповідачу проценти за ставкою 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. 15 травня
2015 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору банківського вкладу, згідно умов якого банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою. Проведеною перевіркою договору про внесення змін від 15 травня 2015 року до договору банківського вкладу від 17 квітня 2013 року, укладеного між сторонами, позивачем було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених у пункті 1 частини третьої
статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 64 147,77 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» просило зобов'язати ОСОБА_4 повернути банку грошові кошти у розмірі 64 147,77 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 25 липня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Банк національний кредит» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги не доведені, оскільки позивач не надав доказів наявності висновку комісії про визнання спірного договору нікчемним та розпорядчого документа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо цього договору. Посилання позивача на
пункт 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу нікчемності спірного правочину визнано необґрунтованим, оскільки фактично сторони дійшли згоди щодо виключення з умов договору санкцій за дострокове розірвання договору за ініціативою споживача, тим самим усунувши дисбаланс договірних прав і обов'язків сторін.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2016 рокуапеляційну скаргу ПАТ «Банк національний кредит» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що виплата відповідачу вкладу та нарахованих процентів за період від дня внесення коштів на депозитний рахунок і до дня, який передує поверненню, у розмірі, визначеному договором, відповідає закону і не є відмовою банку від власних майнових вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ПАТ «Банк національний кредит» просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, судами неправильно застосовано положення статей 215, 216 ЦК України, статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є підставою для їх скасування.
Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу
У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить залишити касаційну ПАТ «Банк національний кредит» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що спірний правочин було укладено посадовими особами ПАТ «Банк національний кредит», які мали необхідний обсяг повноважень на момент його укладання. Банк не відмовлявся від власних майнових вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 лютого 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 квітня 2013 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_4 укладено договір банківського вкладу № 111206-ДР-08, за умовами якого банк відкрив депозитний рахунок, а відповідач вніс на нього грошові кошти
у розмірі 200 тис. грн.
Відповідно до пункту 2.2 депозитного договору та додаткової угоди
від 20 лютого 2015 року депозит було розміщено з 17 квітня 2013 року
по 05 березня 2016 року.
Згідно з пунктом 2.3 депозитного договору та додаткової угоди до нього банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22% річних.
Згідно із пунктом 3.5 депозитного договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору, повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.
Пунктом 3.6 договору банківського вкладу від 17 квітня 2013 року визначено, що банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника, відкритий у ПАТ «Банк національний кредит».
У випадку розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (пункт 3.7 депозитного договору).
15 травня 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_4 укладено договір про внесення змін до договору банківського вкладу
від 17 квітня 2013 року, відповідно до умов якого сторони погодили та виклали пункт 3.7 договору у наступній редакції: «У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22% річних».
15 травня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до банку з письмовою заявою про дострокове розірвання депозитного договору від 17 квітня 2013 року та просив виплатити суму депозиту та нараховані проценти.
На підставі постанови Правління Національного банку України
від 05 червня 2015 року № 358 «Про віднесення ПАТ «Банк національний кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня