Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2-1740/2005
провадження № 61-44134св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Войнихівська сільська рада Лубенського району Полтавської області,
треті особи: Комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Друга Лубенська державна нотаріальна контора,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 серпня 2018 року у складі судді Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Войнихівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: Комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Лубенське МБТІ»), ДругаЛубенська державна нотаріальна контора, про визнання права власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 Державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спірний житловий будинок не зареєстрований в КП «Лубенське МБТІ». Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є лише вона, оскільки їх рідний син ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 13 років. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на спадкове майно - вищевказаний житловий будинок.
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 жовтня 2005 року у складі судді Гудкова С. В. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та погосподарські будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1
Судове рішення мотивоване тим, що рішенням Виконавчого комітету Войнихівської сільської ради від 25 липня 2005 року № 58 було вирішено оформити право власності на вищевказаний житловий будинок на ОСОБА_4 та рекомендовано КП «Лубенське МБТІ» підготувати документи про право власності на його ім'я. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є лише позивач, оскільки рідний син її та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 серпня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 жовтня 2005 року у вищевказаній справі.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з часу постановлення оскаржуваного судового рішення пройшло понад 13 років. ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 не звертався в передбачений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, не має правовстановлюючих документів (або належним чином завірених копій) на спадкове майно, а рішення місцевого суду не стосується його прав, свобод, інтересів та обов'язків, тому строк на апеляційне оскарження рішення суду є пропущеним та таким, що не підлягає поновленню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У вересні 2018 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, зокрема для продовження розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що про рішення суду першої інстанції він дізнався 02 березня 2018 року після порушення слідчим Лубенського відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області кримінального провадження № 12018170240000273 за його заявою про шахрайство за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України. Ухвалене рішення стосується його прав та законних інтересів, оскільки він є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_4 В установленому законом порядку він звертався до Другої Лубенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою державного нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
28 вересня 2018 року справа № 2-1740/2005 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 жовтня 2005 року позов ОСОБА_1 до Войнихівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: КП «Лубенське МБТІ», Друга Лубенська державна нотаріальна контора, про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та погосподарські будівлі, розташовані по АДРЕСА_1
Частиною першою статті 292 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом (далі - ЦПК України 2004 року), та частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, 06 серпня 2018 року ОСОБА_3 як особа, що не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, посилаючись на те, що про його існування він дізнався 02 березня 2018 року від слідчого Лубенського відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області. Вказане судове рішення прямо стосується його прав і законних інтересів, оскільки він є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізу