ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2019 року
Київ
справа №811/2052/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2419/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєва В.І. Пасічник С.С. розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Композиція»
на постанову
Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 (суддя - Хилько Л.І.)
на ухвали
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014(колегія у складі суддів: Круговий О.О., Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.)
у справі
№ 811/2052/13-а
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Композиція»
до
Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Композиція» (далі - Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із вказаним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000220153 від 15.02.2013.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення вимог статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач, спірним рішенням визначив обов'язок по сплаті додаткової суми орендної плати, за користування земельних ділянок, хоча її розмір прямо обумовлений в укладених договорах.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2013, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що обов'язок зі сплати орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться у користуванні позивача, визначений згідно укладених ним договорів та додатків до нього. При цьому, розмір орендної плати за таке користування не може бути меншим від визначеного положеннями ПК України.
Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, в більшій частині доводів якого повторює доводи, які викладені у позовній заяві, що не підлягають додатковому зазначенню.
У письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанції - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2013 відповідачем, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Товариства за травень-серпень 2012 року, про що складено акт №00005/153/23686520. В акті виявлено факт невідповідності розміру орендної плати за земельні ділянки, який визначався позивачем згідно укладених додаткових договорів до договору про їх оренду, попри його мінімальний розмір, визначений ПК України.
На підставі вказаного акту ОДПІ, - 15.02.2013 винесено податкове повідомлення-рішення №0000220153, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в розмірі 4864,16 грн. основного платежу та 1216,04 грн. штрафної (фінансової) санкції.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач, спершу, оскаржив їх в адміністративному порядку, за наслідком якого, не отримавши позитивного результату, - звернуся до суду.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06.10.1998 №161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-XIV) убачається, що користування землею в Україні є платним.
З 01.012011 набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 ст