1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 463/4217/15-ц

провадження № 61-28218св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Личаківського районного суду міста Львова

від 02 листопада 2016 року у складі судді Лакомської Ж. І. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі -

ПАТ «Ідея Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 квітня 2012 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.14440, згідно якого він отримав кредит в розмірі 334 415,00 грн на купівлю транспортного засобу «Mitsubishi Pagero Wagon», 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб/предмет застави).

Строк користування кредитними коштами за кредитним договором до

17 квітня 2019 року.

Частину грошових коштів було перераховано на купівлю вище зазначеного автомобіля, решта-перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат, пов'язаних із купівлею авто.

ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору, допустив заборгованість, яка станом на 14 серпня 2015 року становить

242 306,75 гривень.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 24 травня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу № 910.14440, за яким заставодавець передав заставодержателю транспортний засіб, автомобіль Mitsubishi Pagero Wagon», 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

11 лютого 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно якого остання зобов'язувалася солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником всіх зобов'язань в сумі

50,00 грн.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 грошових зобов'язань за договором кредиту від 17 квітня 2012 року, уникнення контактів з позивачем є стійкі побоювання щодо неповернення кредиту та незаконного відчуження автомобіля, що знаходиться в заставі.

З урахуванням зазначених обставин, позивач на підставі статей 6, 526, 530, 543, 549, 551, 610-612, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 20 Закону України «Про заставу», статей 11, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», просив:

вилучити у ОСОБА_1, адреса реєстрації: 86439, АДРЕСА_1, або в інших осіб, у яких може знаходитись транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль Mitsubishi Pagero Wagon», 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передати ПАТ «Ідея Банк».

В рахунок погашення кредитних зобов'язань на користь ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.14440, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1, яка складається з: основного боргу - 158 053,98 грн; просточеного боргу - 40 296,24 грн; прострочених процентів -

40 163,35 грн; строкових процентів - 0,02 грн; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань (з 14 серпня 2014 року по 14 червня 2015 року) в сумі 482,45 грн звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль Mitsubishi Pagero Wagon», 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь якій третій особі покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/ особу власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі

50,00 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 02 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів про надіслання позивачем повідомлень, претензій чи попереджень відповідачу з приводу неналежного виконання останнім умов кредитного договору. При цьому суд дійшов висновку, що у зв'язку з призупиненням банками України здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах Луганської та Донецької областей, які не контролювалися у спірний період українською владою, ОСОБА_1, який є жителем Донецької області, не міг виконати своє зобов'язання перед банком щодо виконання кредитного договору, унаслідок чого згідно з частиною четвертою статті 612, частинами першою та другою статті 613 ЦК України, він не вважається таким, що допустив прострочення виконання зобов'язання за спірним кредитним договором.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Ідея Банк» відхилено.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 листопада

2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ПАТ «Ідея Банк», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

25 липня 2017 року ПАТ «Ідея Банк» через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність заборгованості встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Ідея Банк» скористалося своїм правом на дострокове повернення кредиту, пред'явивши відповідні позовні вимоги. В жодному пункті кредитного договору, як і чинним законодавством не передбачено, що банк має право на звернення до суду виключно після пред'явлення кредитодавцем вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту та отримання позичальником такої вимоги.

Відсутні докази відмови банку у прийнятті виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, яке він міг здійснити через відділення банку в іншому місці, де він перебував. Відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань за спірним кредитним договором й тому, що він не надав підтвердження настання форс-мажорних обставин. Крім того, у нього було наявне право на виконання свого обов'язку шляхом внесення грошових коштів за кредитним договором у депозит нотаріуса.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 463/4217/15-ц з Личаківського районного суду міста Львова.

У листопаді 2017 року матеріали цивільної справи № 463/4217/15-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи № 463/4217/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року цивільну справу

№ 463/4217/15-ц за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою ПАТ «Ідея Банк» на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

17 квітня 2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклад

................
Перейти до повного тексту