ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №808/1647/17
адміністративне провадження №К/9901/47049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., Ясенової Т.І. від 06 березня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», відповідач), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемним переказу коштів (транзакції), здійсненого TOB «Інвестиційно-розрахунковий центр» від 19 травня 2016 року у сумі 165000,00 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-015-000212136 від 29 березня 2016 року» та у сумі 2432,40 грн з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-015-000212136 від 29 березня 2016 року» на банківські рахунки, які належать ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1);
- зобов'язати відповідача внести зміни до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: здійснити включення всієї суми відшкодування належної виплаті ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, а саме: 167434,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Уповноваженою особою Фонду не включено ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без законодавчо мотивованої причини для цього. При цьому, позивачем наголошено, що спірний переказ (транзакція) грошових коштів здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ») на законних підставах та з дотриманням вимог законодавства, відтак, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави вважати такі транзакції нікчемними та застосовувати до них наслідки нікчемності правочинів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення договору банківського рахунку та не надано суду доказів, які б свідчили, що спірні транзакції мають ознаки нікчемності, визначені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Не надано також і обвинувального вироку суду, у якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб банку з приводу укладання такого договору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не набув статусу вкладника у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому гарантії, встановлені цим Законом, на позивача не поширюються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 29 березня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 808/1647/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 укладено договір від 25 лютого 2016 року № 840-015-000194442 банківського вкладу (депозиту) «Супердохідний тиждень+» (класичний), а також договір від 25 лютого 2016 року № 840-015-000002680 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)».
Між ТОВ «ІРЦ» та ОСОБА_2 29 березня 2016 року укладено договір № 980-015-000212136, за умовами якого позивач передає Товариству у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а Товариство зобов'язується повернути кошти ОСОБА_2 та виплатити проценти у порядку та на умовах, встановлених цим договором.
На виконання договору № 980-015-000212136 позивачем 29 березня 2016 року внесено на вкладний рахунок ТОВ «ІРЦ» 165000,00 грн.
На рахунок позивача 19 травня 2016 року надійшли кошти від ТОВ «ІРЦ» у сумі 165000 грн 00 коп. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-015-000212136 від 29 березня 2016 року», та на рахунок № НОМЕР_2 - 2434 грн 40 коп. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-015-000212136 від 29 березня 2016 року».
22 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України винесено Постанову № 917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», згідно з якою установлено факт здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» ризикової діяльності, віднесено його до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в діяльності.
Правлінням Національного банку України 27 квітня 2016 винесено Постанову № 295/БТ «Про окремі питання діяльності ПАТ «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року», якою введено певні обмеження діяльності ПАТ «Банк Михайлівський».
Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі рішення Правління НБУ від 23 травня 2016 року № 14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 про початок процедури ліквідації банку з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Юрію Петровичу. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01 вересня 2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича з 05 вересня 2016 року.
11 травня 2017 року на адресу ОСОБА_2 відповідачем направлено повідомлення № ЗГ1/18746 про нікчемність правочину № 980-015-000212136 та нікчемність переказів коштів (транзакцій), здійснених ТОВ «ІРТ» 19 травня 2016 року на рахунок позивача.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що станом на дату прийняття рішення Правлінням НБУ про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних на поточному рахунку позивача, відкритому у цьому банку, знаходилась загальна сума 167434,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: довідкою ПАТ «Банк Михайлівський» № ЗГ1(К)16075 від 02 березня 2017 року. Відтак, скаржник наголошує, що висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 не набув статусу вкладника у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є таким, що не відповідає встановленим у справі обставинам та наявним доказам.
Крім того, скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів, які б свідчили про те, що спірні транзакції по переведенню коштів ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», мають ознаки нікчемності, визначені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» на банківському рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_3, відкритому у ПАТ «Банк Михайлівський», знаходились грошові кошти на загальну суму 167434,40 грн.
Кошти на банківський рахунок позивача були зараховані шляхом перерахунку з банківського рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відповідно до банківської виписки від 19 травня 2016 року.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у повідомленні від 11 травня 2017 року № ЗГ1/18746 про нікчемність правочину