ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2019 року
Київ
справа №340/502/14-а
адміністративне провадження №К/9901/5926/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 340/502/14-а
за позовом ОСОБА_2
до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2014 року (у складі головуючого судді Данилюк М.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (у складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
11 липня 2014 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області (далі також - відповідач) про визнання неправомірними бездіяльності щодо здійснення перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за віком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що розмір посадового окладу та заробітної плати ОСОБА_2, як керівника підприємства підтверджується довідкою від 05 червня 2014 року № 14 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року та довідкою від 11 червня 2014 року № 17 заробітну плату за період з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1991 року, виданими та завіреними правонаступником Верховинського ремонтно-транспортного підприємства "Сільгосптехніка" - ПрАТ "Сільгосптехніка".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 11 серпня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 340/502/14-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 340/502/14-а та призначив її до розгляду ухвалою від 20 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 21 лютого 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що з 1980 року по даний час позивач працював у ПрАТ "Сільгосптехніка", яке в свою чергу є правонаступником Верховинського ремонтно-транспортного підприємства "Сільгосптехніка".
Трудовий стаж підтверджується трудовою книжкою, наданою до заяви про призначення пенсії за віком до УПФ у Верховинському районі.
Для обчислення пенсії позивач хотів взяти заробітну плату в період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року.
Внаслідок пожежі у грудні 2009 року була втрачена майже вся архівна документація підприємства.
З 01 грудня 1986 року по 01 жовтня 1990 року розмір плати підтверджується записами в партійному квитку. Щомісячні відрахування членів Комуністичної партії встановлювались в наступному розмірі: у випадку заробітної плати в розмірі до 50 рублів - 10 копійок, від 51 до 100 руб. - 0,5%, від 101 до 150 руб. - 1,0% від 151 до 200 руб. - 1,5%, від 201 до 250 руб. - 2,0%, від 251 до 300 руб. - 2,5%, більше 300 руб. - 3,0% місячного заробітку. Даний внесок був єдиним по країні і затверджений Статутом КП СРСР на ХІІ з'їзді.
В 1984 році існувала єдина кваліфікаційно-тарифна сітка, згідно якої нараховувалася заробітна плата всім працівникам сільськогосподарської галузі.
Заробітна плата нараховувалася на підставі "Справочника по оплате труда на предприятиях и в организациях Госкомсельхозтехники СССР" за 1979 рік.
На підставі даних партквитка та частини збережених архівних книг про виплату заробітної плати, ПрАТ "Сільгосптехніка", яке в свою чергу є правонаступником Верховинського ремонтно-транспортного підприємства "Сільгосптехніка", - надало довідку про розмір заробітної плати в період з 1 січня 1986 року по 31 грудня 1991 року.
З метою досудового врегулювання спору позивач кілька разів звертався до ПФУ у Верховинському районі з відповідною заявою та додав документи, зазначені вище. Однак, отримав лише лист з роз'ясненнями законодавства у відповідь, зі змісту якого вбачається, що перерахунок не буде здійснено.
З останньої відповіді УПФ у Верховинському районі від 01 липня 2014 року вбачається, що здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки від 05 червня 2014 року № 14 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року та довідки від 11 червня 2014 року № 17 заробітну плату за період з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1991 року УПФ у Верховинському районі відмовилося, рекомендуючи позивачу звернутися до суду.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що порядок подання на оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. Відповідно до якого заявником разом із заявою на призначення (перерахунок) пенсії подається довідка про заробітну плату (додаток 1 до пункту 7 вказаного Порядку), за період страхового стажу до 01 липня 2000 року. Іншого законодавством не передбачено. Також, вказує на те, що відповідно до статті 40 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року та за бажанням і підтвердженням довідки про нарахування заробітної плані первинними документами у період до 01 січня 2010 року за п'ять років підряд помісячно до 01 липня 2000 року, або в разі, якщо страховий стаж становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв. Відповідно, розміри заробітку, отримані до 01 липня 2000 року обов'язково мають бути підтвердженими первинними документами, відповідно до чого спеціалістами органу Пенсійного фонду проводяться зустрічні перевірки представлених пенсіонером документів для призначення (перерахунку) пенсії на предмет відповідності таким первинним документам (за умови їх наявності). Тому, інших випадків зарахування заробітної плати при призначенні чи перерахунку пенсії не передбачено чинним законодавством.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України державою Україна гарантується право громадян на отримання пенсійного забезпечення.
Статтею 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період робо