РІШЕННЯ
Іменем України
18 лютого 2019 року
Київ
справа №800/358/17
адміністративне провадження №П/9901/111/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Анцупової Т.О., Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., Коваленко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кочерги В.П.;
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
представник відповідача Склярук Ю.В.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу №800/358/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Вищої ради правосуддя (надалі також - ВРП, відповідач), в якому просила скасувати рішення ВРП №2503/0/15-17 від 22 серпня 2017 року, яким її звільнено з посади судді Приморського районного суду м. Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (надалі - Рішення №2503/0/15-17, оскаржуване рішення).
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що 18 грудня 2015 року Вища рада юстиції (надалі - ВРЮ) ухвалила рішення про внесення подання до Верховної Ради України (надалі - ВР України, парламент) про звільнення судді Приморського районного суду м. Одеси з займаної посади у зв'язку з порушенням присяги судді.
За наслідками голосування, яке відбулось 29 вересня 2016 року, народні депутати не знайшли підстав для звільнення з посади судді ОСОБА_1., як наслідок не підтримали подання ВРЮ. Тобто, рішення щодо звільнення позивача з посади судді не було прийнято у зв'язку з тим, що вказане подання не підтримано депутатами ВР України. Вказане свідчить про те, що нова процедура звільнення у відповідності до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до неї була застосована протиправно. Тим більш, такої підстави як звільнення судді за порушення присяги взагалі відсутня в нормативно-правових актах.
Окрім того, на думку позивача, ВРП протиправно, не зважаючи на судове оскарження рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року, повторно відновила розгляд повернутих з ВР України матеріалів.
Представник ВРП у письмових запереченнях та відзиві на позовну заяву вказав, що процедура звільнення з посади судді застосована до позивача на підставі «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Парламентом подання про звільнення судді як нерозглянуте було повернуто до ВРП для прийняття відповідного рішення. Тобто, Рішення №2503/0/15-17 ухвалено відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», повноважним складом, підписане всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні, а тому не підлягає скасуванню.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні. Вказували на те, що 29 вересня 2016 року за наслідками голосування подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді не підтримано депутатами ВР України, а отже, вважається, що прийнято рішення про відмову у звільненні позивача. Таким чином, при прийнятті спірного Рішення ВРП протиправно повторно здійснило розгляд подання ВРЮ, яке вже було розглянуто ВР України. Крім того, рішення ВККС та ВРЮ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, які стали підставою для внесення подання, судом були скасовані як протиправні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказувала, що ВРП дотримано процедуру звільнення позивача, а її доводи, що у разі непідтримання депутатами подання про звільнення вважається, що депутати прийняли протилежне рішення, не узгоджується з нормами чинного законодавства та є надуманими. Також додала, що судом дійсно скасовано рішення ВРЮ про внесення подання про звільнення позивача, проте на момент прийняття спірного рішення воно було діючим.
Заслухавши пояснення учасників сторін, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 з 18 квітня 1988 року працювала на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси.
Постановою Верховної Ради України від 2 березня 2000 року №1499-III позивача обрано суддею цього суду безстроково.
Указом Президента України від 25 січня 2003 року №43/2003 ОСОБА_1 переведена на роботу на посаду судді новоутвореного місцевого Приморського районного суду м. Одеси.
30 листопада 2011 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України (надалі - Комісія, ВККС) прийняла рішення № 4573/ДП-11 щодо направлення рекомендації до ВРЮ для внесення подання про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги (а.с.76-77).
На підставі даного висновку до Вищої ради юстиції надіслано рекомендацію про звільнення позивача з посади судді Приморського районного суду м. Одеси.
За результатами перевірки відомостей, викладених в рішенні ВККС від 30 листопада 2011 року № 4573/Дп-11, 18 грудня 2015 року ВРЮ прийнято рішення про внесення подання до ВР України про звільнення позивача за порушення присяги (а.с.112-116).
4 лютого 2016 року ВРЮ внесено подання до ВР України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді (пункт 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України в редакції до 30 вересня 2016 року) (а.с.117-121).
29 вересня 2016 року під час позачергового засідання Верховної Ради України розглянуто проект постанови №3581-16 про звільнення судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1.
Згідно витягів з протоколу позачергового пленарного засідання п'ятої сесії восьмого скликання ВР України №16 від 29 вересня 2016 року (а.с.88-90) та стенограми позачергового засідання (а.с.105-107), за наслідками повторного голосування за прийняття проекту вказаної постанови №3581-16 не було набрано конституційної більшості голосів, що необхідні для звільнення судді з цих підстав.
Супровідним листом за №01/06-2011 (256125) від 28 жовтня 2016 року ВР України відповідно до пункту 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», а також з огляду на положення пунктів 1, 4, 5 частини першої статті 131 Конституції України передала подання та відповідні документи про обрання суддів безстроково, звільнення суддів, а також подання та матеріали щодо надання згоди на затримання та арешт суддів, які не були розглянуті парламентом (а.с.75), в тому числі й подання про звільнення ОСОБА_1
Розглянувши подання ВРЮ від 4 лютого 2016 року про звільнення позивача з посади судді, ВРП 22 серпня 2017 року ухвалила рішення № 2503/0/15-17, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Не погоджуючись із вищенаведеним рішенням ВРП, позивач оскаржила його до суду.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до рішення ВРЮ від 12 січня 2017 року № 11/0/15-17 Вища рада юстиції реорганізована шляхом перетворення у Вищу раду правосуддя, члени ВРЮ набули права членів ВРП та здійснюють повноваження членів ВРП. У свою чергу, ВРП є правонаступником майна, прав та обов'язків ВРЮ.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (надалі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності судді