Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 521/12928/17
провадження № 61-47301св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В.М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Громіка Р.Д., Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Малиновського районного суду м. Одеси про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона з 1 серпня 2012 року працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українска залізниця») на посаді бухгалтера І категорії.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 15 травня 2017 року №98 між ОСОБА_4 та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.
На підставі наказу начальника виробничого підрозділу Подільської дистанції колії від 04 липня 2017 року №118/ос ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з призивом на військову службу.
Позивач вважала, що при її звільненні адміністрацією ПАТ «Українська залізниця» були допущені порушення трудового законодавства, оскільки в Україні не припинився особливий період.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до Указу Президента «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15, що набрав чинності 20 січня 2015 року, тривалість особливого періоду в Україні становила 210 діб: з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року. З цих підстав суд першої інстанції зробив висновок, що дії ПАТ «Українська залізниця» щодо звільнення ОСОБА_4 відповідають положенням трудового законодавства.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2018 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ПАТ «Українська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано неправомірними та скасовано наказ (розпорядження) начальника виробничого підрозділу Подільської дистанції колії №118 о/с від 04 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 бухгалтера І категорії з 15 травня 2017 року з роботи в зв'язку з призовом на військову службу за пунктом 3 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 з 15 травня 2017 року на роботі в Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у виробничому підрозділі Подільської дистанції колії на посаді бухгалтера І категорії. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 травня 2017 року по 24 жовтня 2018 року в розмірі 123 977 гривень 09 копійок. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особливий період в Україні не закінчився, а тому звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України не може вважатися законним.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило постанову Апеляційного суду Одеської області від 124 жовтня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що починаючи з 23 серпня 2015 року мобілізація та особливі періоди в Україні не оголошувалися. Збереження посади та середнього заробітку за працівником здійснюється за умови, якщо строковий контракт на проходження військової служби був укладений під час дії особливого періоду, строк якого чітко визначається указом Президента України. Однак апеляційний суд проігнорував відсутність такого указу та в зв'язку з цим неправильно застосував положення статті 119 КЗпП України.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Частиною третьою статті 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігают