Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2-175/3896/14-ц
провадження № 61-1585св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року у складі судді: Шабанова А. М., та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Ремеза В. А., Міхеєвої В. Ю., Свистунової О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов обґрунтований тим, що 03 липня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір позики, на підтвердження якого останній надав їй розписку про отримання грошових коштів у розмірі 71 600 доларів США, що за курсом Національного банку України на момент укладення договору було еквівалентом 923 640 грн. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, грошові кошти їй не повернув.
ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 71 600 доларів США, що є еквівалентом 923 640 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року із урахуванням ухвали цього суду від 23 лютого 2016 року про виправлення описки, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 03 липня 2014 року у розмірі 71 600 доларів США, що є еквівалентом 923 640,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав своє зобов'язання за договором позики, тому стягнув з ОСОБА_3 суму боргу, застосувавши положення статті 533 ЦК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року заочне рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При скасуванні ухвали апеляційного суду суд касаційної інстанції вказав, що стягувати належить грошові кошти у розмірі 71 600 доларів США відповідно до курсу, встановленого Національним банком України, на день платежу, а не на день укладення договору. Визначення цієї суми не є виходом за межі позову, оскільки предметом позову є повернення позики, а розмір грошової суми визначається на день платежу, на день розгляду справи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 03 липня 2014 року змінено, збільшено суму заборгованості з 923 640 грн до 1 829 380 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за договором позики кошти у борг передавались в іноземній валюті в сумі 71 600 доларів США, і відповідач не повернув позивачу отриману суму боргу, а тому з урахуванням офіційного курсу долара США до гривні на час ухвалення судового рішення, який складає на 02 лютого 2016 року 25,55 грн за 1 долар, у судовому порядку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості в розмірі 1 829 380 грн, що складає еквівалент 71 600 доларів США. При ухваленні рішення судом ураховано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-79цс14 та від 16 вересня 2015 року № 6-190цс15.
Аргументи учасників справи
У лютому 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення позивачем не було пред'явлено вимоги про повернення суми боргу. Позивач просила стягнути суму боргу по курсу долара станом на дату складення розписки, тобто станом на 03 липня 2014 року, однак апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог без відповідної на те вимоги та безпідставно збільшив суму заборгованості відповідача.
У червні 2016 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що рішення апеляційного суду не виходить за рамки позову, що вже було встановлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 373/2054/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року поновлено касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (су