Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 727/966/17
провадження № 61-26265св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», фізична особа-підприємець ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці у складі судді
Семенка О. В. від 13 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 04 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Міцнея В. Ф., Яремка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі -
ПАТ КБ «ПриватБанк»), фізична особа-підприємець ОСОБА_3
(далі - ФОП ОСОБА_3) про стягнення боргу за договором оренди.
Позовна заява мотивована тим, що 02 січня 2002 року між виробничо-комерційною фірмою «Буковина», правонаступниками якої як
наступні власники орендованого майна є з 2006 року ОСОБА_5, а
з квітня 2011 року він, та закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником
якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено договір оренди № 1
строком на 20 років, за умовами якого банк прийняв у тимчасове
орендне платне користування нежитлові приміщення загальною
площею 656,3 кв. м, що знаходиться на першому та другому поверхах
у будинку АДРЕСА_1, частину ґанка
площею 22,64 кв. м, та приміщення гаража площею 76,3кв. м, а всього загальною площею 755,24 кв. м, та зобов'язався сплачувати орендну плату та суми відповідних витрат на умовах та в порядку, що визначений цим договором.
Згідно з актом приймання-передачі від 03 січня 2002 року орендар прийняв орендовані приміщення в користування та було погоджено розмір орендної плати.
В подальшому до зазначеного договору оренди неодноразово вносились зміни і доповнення в частині орендної плати за користування орендованим приміщенням.
Зазначав, що після закінчення строку дії договорів про внесення змін і доповнень до вказаного договору оренди відновлювалась дія умов договору оренди № 1 від 02 січня 2002 року в попередній редакції.
31 жовтня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було повернуто йому з орендного користування частину орендованих приміщень площею 69,34 кв. м.
02 листопада 2012 року для забезпечення належного виконання
ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язань за указаним договором оренди, між ним та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого якого останній зобов'язався перед ним відповідати за виконання банком зобов'язань за договором оренди № 1 від 02 січня 2002 року.
Згідно з пунктом 1.3 вказаного договору поручитель відповідає перед орендодавцем за сплату орендної плати та сум відповідних витрат за договором оренди в тому ж обсязі, що і орендар.
За наслідками проведення взаєморозрахунків між сторонами ним було встановлено, що станом на 31 грудня 2016 року у ПАТ КБ «ПриватБанк» є заборгованість перед ним зі сплати орендної плати за приміщення
площею 585,60 кв. м по АДРЕСА_1
у розмірі 10 594,64 грн.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд стягнути солідарно з ПАТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором оренди у розмірі 10 596,64 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 квітня
2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором оренди
у розмірі 10 594,64 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, оскільки у
ПАТ КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість перед позивачем зі сплаті орендної плати за користування приміщення по АДРЕСА_1 у розмірі 10 594,64 грн, то наявні підстави для стягнення заборгованості. Розмір заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, вказана сума коштів у строки, передбачені договором оренди від 02 січня 2002 року відповідачами не сплачена, а тому вона підлягає стягненню з них в солідарному порядку на користь позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 04 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 квітня
2017 року змінено в частині вирішення судових витрат.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі по 52,27 грн з кожного.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки
ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не виконував умови договору оренди, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати, то наявні підстави для стягнення заборгованість солідарно як з боржника, так і з поручителя, тому позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими.
Крім того, зазначено, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, тому рішення суду першої інстанції в цій частині було змінено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну № 727/966/17 з Шевченківського районного суду м. Чернівці.
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
16 травня 2018 року справа надійшла з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та
ФОП ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором оренди призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позов в частині стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» орендної плати, суд виходив з правильності здійсненого позивачем розрахунку, доведеності позивачем позовних вимог, та безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції в частині, що стосується вимог про стягнення орендної плати.
Зазначало, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції
ПАТ КБ «ПриватБанк» звертав увагу суду апеляційної інстанції на помилковість наданого позивачем розрахунку орендної плати, який не відповідає умовам договору та чинному законодавству України, проте зазначене не було враховано судом.
Вважало, що судами не з'ясовано за який період утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Посилалося на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» було подано заперечення проти позову та додано інший розрахунок орендної плати за користування орендованим приміщенням, відповідно до якого станом на 31 грудня
2016 утворилась переплата орендної плати на користь позивача
у розмірі 68 530,62 грн.
Також зазначало, що згідно розрахунку банку розмір орендної плати
з 01 листопада 2007 року розраховувався шляхом множення встановленої пунктом 8.1.1 договору оренди (в редакції згідно договору про внесення змін і доповнень від 01 листопада 2007) ставки в розмірі 40,00 грн на індекс інфляції за попередній місяць (жовтень 2007 року). З урахуванням цього на момент набуття позивачем права власності на орендовані приміщення (квітень 2011 року) ставка орендної плати за розрахунком банку складала 65,59грн за 1 кв. м. В період дії договорів про внесення змін і доповнень
від 01 квітня 2011 року, 01 квітня 2012 року та 01 листопада 2012 року зазначена ставка для розрахунку орендної плати не застосовувалась
(з квітня 2011 року по березень 2013 року). Відновлення нарахування орендної плати за ставкою 65,59 грн за 1 кв. м почалося з квітня 2013 року.
Вважало, що для розрахунку орендної плати за листопад 2007 року було б правильно застосовувати ставку у розмірі 40,00 грн за 1 кв. м орендованої площі, яка зазначена в договорі про внесення змін і доповнень
від 01 листопада 2007 року, яким пункт 8.1 та 8.1.3 договору оренди № 1
від 02 січня 2002 року викладено в новій редакції: «8.1. орендна плата за користування орендованим приміщенням встановлюється сторонами і є фіксованим платежем, який не може змінюватись орендодавцем до кінця терміну договору оренди, та складає 40,00 грн, за 1 кв. м орендованого приміщення щомісячно, які орендар перераховує на рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця».
Таким чином, сторони договору оренди, укладаючи договір про внесення змін і доповнень від 01 листопада 2007 року, встановили з 01 листопада 2007 нову ставку орендної плати у розмірі 40,00 грн за 1 кв. м, яка є базовою та повинна збільшуватись на індекс інфляції за попередній місяць оренди тільки починаючи з грудня 2007 року.
Березень 2011 року - є останнім місяцем, що передував укладенню сторонами договорів про внесення змін і доповнень від 01 квітня 2011 року, 01 квітня 2012 року та 01 листопада 2012 року, якими, призупинялась дія пунктів 8.1 та 8.1.3 договору оренди № 1 від 02 січня 2002 року в редакції договору про внесення змін і доповнень від 01 листопада 2007 року, щодо визначення ставки для розрахунку орендної плати в розмірі 40 грн за 1 кв. м орендованого приміщення щомісячно, (пункт 8.1 договору оренди)
та її щомісячної індексації (пункт 8.1.3 договору оренди). Отже, в березні 2011 року орендна плата за орендовані приміщення повинна розраховуватись за ставкою 63,74 грн за 1 кв. м орендованої площі.
Вважало, що після закінчення строку дії договорів про внесення змін і доповнень від 01 квітня 2011 року, 01 квітня 2012 року та 01 листопада
2012 року, а саме з 01 квітня 2013 року, відновлювалась дія умов договору оренди № 1 від 02 січня 2002 року в частині, встановленій договором про внесення змін і доповнень від 01 листопада 2007 року. Отже, з квітня
2013 року орендар повинен був сплачувати орендодавцеві орендну плату в розмірі, що дорівнював розміру, визначеному станом на березень 2011 року, тобто на момент призупинення дії умов договору оренди № 1 від 02 січня 2002 за договорами про внесення змін і доповнень від 01 квітня 2011 року,
01 квітня 2012 року та 01 листопада 2012 року. Таким чином, в квітні
2013 року орендна плата за орендовані приміщення також повинна розраховуватись за ставкою 63,74 грн за 1 кв. м орендованої площі.
Зазначало, що квітень 2013 року є першим місяцем, що настав після припинення дії укладених сторонами договорів про внесення змін і доповнень від 01 квітня 2011 року, 01 квітня 2012 року та 01 листопада
2012 року, якими призупинялась дія умов договору оренди № 1 від 02 січня 2002 року в частині, встановленій договором про внесення змін і доповнень
від 01 листопада 2007 року, щодо визначення ставки для розрахунку орендної плати в розмірі 40 грн за 1 кв. м орендованого приміщення щомісячно, (пункт 8.1 договору оренди) та її щомісячної індексації
(пункт 8.1.3 договору оренди).
Відновлена в квітні 2013 року ставка 63,74 грн за 1 кв. м орендованої площі підлягала коригуванню на індекс інфляції за попередній період (березень 2013 року), який склав 1,00 %. Відповідно ставка для розрахунку орендної плати в квітні 2013 року дорівнювала 63,74 грн за 1 кв. м орендованої площі. Таким чином, орендна плата складала 37 328,48 грн за 585 кв. м орендованої площі, а не 38 239,68 грн, як зазначено в уточненому розрахунку позивача. В подальшому, згідно умов договору № 1 від 02 січня 2002 року, зазначена ставка орендної плати підлягала коригуванню на встановлений в Україні індекс інфляції, однак ПАТ КБ «ПриватБанк» орендна плата сплачувалась у значно більшому розмірі (зокрема в період квітня 2013 року по листопад 2015 року орендна плата сплачувалась
у розмірі 51 452,00 грн) у зв'язку з чим станом на 31 січня 2016 року згідно розрахунку утворилась переплата орендної плати на користь позивача
у розмірі 134 823,06 грн.
Також зазначало, що судами не було застосовано до цих правовідносин статті 526, 628, 629, 651 ЦК України, внаслідок чого помилково погодилися з доводами позивача, що умови договору передбачають виключно збільшення орендної плати на індекс інфляції, а не її зменшення у випадках, коли індекс інфляції є меншим за «1». Вважало, що коригування орендної плати на коефіцієнт, більший за офіційно визначений індекс інфляції за відповідний період, не передбачено умовами договору.
Вважало, що судами не було з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, зокрема не було визначено розміру орендної плати за листопад 2007 року, оскільки цей розмір впливає на розрахунок суми орендної плати, що підлягає сплаті за користування орендованими приміщеннями протягом строку дії договору оренди, крім того, вважає, що судами не було з'ясовано, за який період утворилася вказана заборгованість, яку ОСОБА_2 просив стягнути з банку.
Заперечення позивача на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і