Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 1519/2-401/11
провадження № 61-22963св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24 березня 2016 року в складі судді Мазун І. А. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Станкевича В. А., Дрішлюка А. І., Сидоренко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, виділення земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання знести самочинні прибудови.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 належить 26/225 частин житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, які розташовані на земельній ділянці площею 518 кв. м. ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_3, була власником 91/225 частини цього майна, а відповідачу належить 12/25 частин вказаного домоволодіння. Вказував, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні майном позивача, самовільно захопила територію загального двору та земельної ділянки, встановила паркан, яким відокремлено територію загального користування двору під місце для автомобіля. Неправомірні дії відповідача обмежують можливість позивача користуватися вказаною земельною ділянкою. Також ОСОБА_2 на спірній земельній ділянці самовільно з порушенням будівельних норм збудувала прибудови «а5», «аб», «а7», «Л», навіс «К» та вбиральню «М».
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: усунути перешкоди у здійсненні прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у користуванні та розпорядженні своїм майном у домоволодінні на АДРЕСА_1; виділити йому та ОСОБА_3 у сумісне володіння, користування та розпорядження належну їм частину земельної ділянки на АДРЕСА_1, що відповідає їх сумісній частці у домоволодінні, а саме 269,4 кв. м; відшкодувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заподіяну протиправними діями відповідача матеріальну шкоду в розмірі 30 000 грн, моральну шкоду - 70 000 грн; зобов'язати відповідачку знести самочинно збудовані прибудови «а5», «аб», «а7», «Л», навіс «К» та вбиральню «М» або знести ці прибудови за її рахунок; доручити виконавчій службі виконати рішення суду невідкладно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 24 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача щодо виділення йому та третій особі у сумісне володіння, користування та розпорядження належної їм частини земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки ця земельна ділянка, площею 518 кв. м, не перебуває у власності сторін. Порядку користування земельною ділянкою між сторонами не визначено, позивач не надав доказів порушення його прав як користувача земельної ділянки. Також позивач не довів, що збудовані відповідачем самочинні прибудови знаходяться саме на частині його земельної ділянки. Позивач не вказав, які моральні страждання були йому спричинені, та у чому вони виразилися. Вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь третьої особи законодавством не передбачено.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що спірна земельна ділянка у власності як колишніх, так і теперішніх співвласників указаного домоволодіння не перебуває, тому неможливо її поділити в натурі відповідно до часток. Крім того, експертиза не була проведена, оскільки експерту не було надано позивачем всіх документів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 120 ЗК України. Крім того, позивач, набувши право власності на частину домоволодіння, також набув право користування на частину земельної ділянки, на якій вона розміщена, тому його порушені права підлягають захисту в судовому порядку. Позивач є належним користувачем спірної земельної ділянки, тому має право вимагати знесення самочинно збудованих відповідачем на цій ділянці об'єктів нерухомості. Вказаний факт необхідно було дослідити з урахуванням висновків відповідних органів Одеської міської ради та реєстраційної служби, проте суд першої інстанції необґрунтовано виключив указані органи зі складу осіб, які беруть участь у справі, а суд апеляційної інстанції не залучив їх.
Позивач подав до суду клопотання про залучення як співвідповідача ОСОБА_3, проте суд першої інстанції протокольною ухвалою від 11 липня 2012 року залучив його до участі у справі як третю особу. При цьому, апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_3 не було залучено до участі у справі як відповідача, що є підставою для відмови у позові.
Суди зробили неправильні висновки, що призначені у справі експертизи не були проведені з вини позивача. Призначена ухвалою від 19 травня 2015 року експертиза не була проведена внаслідок помилки при постановленні цієї ухвали. Після усунення цих недоліків, ухвалою від 02 липня 2015 року призначено нову експертизу, на розгляд якої було постановлено одне запитання від позивача та три запитання від відповідача, тому відповідно до частини другої статті 86 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) відповідач також зобов'язана нести витрати на її проведення. У зв'язку з відмовою відповідача провести оплату, експертиза не була проведена. Ухвалою від 13 червня 2016 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка не проведена у зв'язку з помилкою суду при визначені часток співвласників домоволодіння. Отже вказані експертизи не були проведені не з вини позивача.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 09 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, прокуратура Малиновського району міста Одеси, про перерахунок ідеальних часток у домоволодінні, визначення ідеальних часток, визнання права власності на частини домоволодіння.
Цим рішенням встановлено, що відповідно до договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 01 листопада 1951 року, укладеним між Житловим управлінням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів трудящих та ОСОБА_6, останньому відведено ділянку комунальної землі площею 523 кв. м під індивідуальне будівництво жилого будинку (запланований масив Іллічівського району м. Одеси). У подальшому зазначене домоволодіння було розділене на дві частини.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 27 квітня 1981 року (в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі-продажу недійсною, за зустрічним позовом про визнання угоди дійсною, стягнення коштів) визнано угоду купівлі-продажу 13/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дійсною. Виділено позивачу у власність приміщення «2-1», тамбур, «2-2» жилу кімнату, «2-3» жилу кімнату, «2-4» кладову, «2-5» кухню, «2-6» санвузол, «2-7» тамбур.
Після смерті ОСОБА_7 належні їй 13/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_1, яке в цілому складається з одного кам'яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 48,3 кв. м та надвірних споруд під літерами: «В» - сарай, Б - літня кухня, Г - вбиральня, И - навіс, ворота, хвіртка, № 1-6 - огородження, І - вимощення, розташованих на земельній ділянці 518 кв.м, успадкували: 26/225 частин домоволодіння - ОСОБА_8; 91/225 частин - ОСОБА_4
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 серпня 2008 року ОСОБА_1 є власником спадкового майна після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складається з 26/225 частин житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, яке в цілому складається з одного кам'яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 48,3 кв. м та надвірних споруд під літерами: «В», «Ж» - сараї, «Б», «Е» - літні кухні, «Г» - вбиральня, «И» - навіс, № 1-6 - огородження, «І» - вимощення, розташованих на земельній ділянці площею 518 кв. м, яка знаходиться у фактичному користуванні.
ОСОБА_3 23 червня 2012 року став власником 91/225 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Крім того, співвласником будинку АДРЕСА_1 з часткою 12/25 була ОСОБА_9, яка за договором міни від 01 квітня 1996 року набула вказану частку будинку у власність.
Рішенням Малиновського місцевого районного суду міста Одеси від 03 березня 2005 року визнано дійсним договір міни нерухомого майна 12/25 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, який укладений 01 квітня 1996 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 За ОСОБА_9 визнано право власності на 12/25 частин житлового будинку на АДРЕСА_1, які складаються із літ. «А»: № 1-3 житлова (8 кв. м), № 1-5 житлова (11,5 кв. м), № 1-1 тамбур, № 1-2 кухня, № 1-4 коридор, з літ. «Б», «Е»: літня кухня, «В», «Ж» - сараї, «Г» - вбиральня, «И» - навіс, 12/25 частин огородження, розташованих на земельній ділянці площею 518 кв. м.
30 травня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_2 купила 12/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, що складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку літ. «А» - житловою площею 48,3 кв. м, літ. «Б», «Е» - літня кухня, «В», «Ж» - сараї, «Г» - душ-вбиральня, № 1-6 огородження, «І» - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 518 кв. м.
За заявою ОСОБА_14 рішенням виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів м. Одеси від 06 листопада 1987 року № 848 були узаконені в домоволодінні на АДРЕСА_1: літні кухні «Е», «Б», тамбур «б», сарай «Ж».
У свідоцтві про право на спадщину, виданому 08 серпня 2008 року на ім'я ОСОБА_1, зазначено, що спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з 26/225 частин житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, яке в цілому складається з одного кам'яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 48,3 кв. м та надвірних споруд під літерами: «В», «Ж» - сараї, «Б», «Е» - літні кухні, «Г» - вбиральня, «И» - навіс, № 1-6 - огородження, «І» - вимощення, розташованих на земельній ділянці 518 кв. м, яка знаходиться у фактичному користуванні.
Вказані відомості також зазначені і у свідоцтві про право на спадщину, виданому 12 червня 2012 року на ім'я ОСОБА_3
Таким чином, установлено, що співвласниками жилого будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 - 12/25 часток, ОСОБА_1 - 26/225 часток та ОСОБА_3 - 91/225 часток.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 3