Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2-74/2009
провадження № 61-13576св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Золочівська міська рада Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Золочівської міської ради Львівської області на рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2009 року у складі колегії суддів: Каблака П. І., Кота І. Н., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10 лютого 1995 року, на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частини будинку АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 грудня 2004 року є власником іншої 1/2 частини цього будинку АДРЕСА_1.
Рішенням 36 сесії ІV демократичного скликання від 30 вересня 2005 року Золочівської міської ради Львівської області вирішено передати безоплатно у власність земельну ділянку у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок ОСОБА_2 площею 0,06 га на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Рішенням 36 сесії ІV демократичного скликання від 22 лютого 2006 року Золочівської міської ради Львівської області вирішено передати ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,17 га в АДРЕСА_1, з них: 0,10 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель і 0,07 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення Золочівською міською радою Львівської області і районним відділом земельних ресурсів 06 червня 2006 року ОСОБА_2 було видано два державні акти на право приватної власності на земельні ділянки на 0,10 га і 0,07 га відповідно.
Вважає такі її дії незаконними, оскільки загальний розмір усієї земельної ділянки складає 0,17 га, а отже відповідач має право на користування і на приватизацію половини земельної ділянки площею 0,0850 га.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила визнати частково недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,10 га і 0,07 га, що були видані ОСОБА_2 06 червня 2006 року Золочівською міською радою і Золочівським районним відділом земельних ресурсів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 03 липня 2008 року позов задоволено.
Визнано частково недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,10 га і 0,07 га, що були видані ОСОБА_2 06 червня 2006 року Золочівською міською радою і Золочівським районним відділом земельних ресурсів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при виготовленні у червні 2006 року правовстановлюючих документів на землекористування відповідач приховала від органів місцевого самоврядування інформацію про те, що половина будинку АДРЕСА_1 належить позивачу, отже наявні правові підстави для визнання частково недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,10 га і 0,07 га.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 06 червня 2006 року площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд у АДРЕСА_1 в частині площі цієї ділянки, що перейшла у власність ОСОБА_1 В задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 06 червня 2006 року площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог».
В решті рішення районного суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не подала до суду належних та допустимих доказів про наявність у ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства, а відтак і не може претендувати на неї. У зв'язку із цим відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га, надану відповідачу для ведення особистого селянського господарства, оскільки станом на 10 лютого 1995 року, тобто на момент укладення в користь позивача цивільно-правової угоди, така земельна ділянка в установленому законом порядку не була закріплена за будинковолодінням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Золочівська міська рада Львівської області посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
19 березня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення апеляційним судом не було враховано положень статей 86, 87, 88 ЗК України, які регулюють виникнення права спільної власності на земельну ділянку, володіння, користування та розпорядження такою та що право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю. Відтак, виходячи з положень зазначених норм земельного законодавства підлягав визнанню недійсним державний акт від 06 червня 2006 року в повному обсязі, а не в частині площі цієї ділянки, що перейшла у власність ОСОБА_1
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 зазначає, що Золочівська міська рада Львівської області оскаржує рішення Апеляційного суду Львівської області лише в частині що стосується державного акту від 06 червня 2006 року, виданого ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, при цьому апеляційний суд не може вийти за межі заявлених вимог (задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10 лютого 1995 року, на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частини будинку АДРЕСА_1.
Згідно з договором дарування від 10 лютого 1995 року дід позивача ОСОБА_3 подарував їй половину жилого будинку, літню кухню і гараж, які знаходяться в АДРЕСА_1.
Договір дарування не містить інформації щодо земельної ділянки, яка знаходиться під будинком.
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2004 року стала власником усього житлового будинку і господарських споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1.
Проте в подальшому, рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 22 листопада 2005 року, яке набрало законної сили, визнано частково недійсними заповіт ОСОБА_5 від 10 грудня 1999 року в користь ОСОБА_2, свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 січня 2003 року, що було видане ОСОБА_5 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 грудня 2004 року, що були видані ОСОБА_2 Золочівською державною нотаріальною конторою Львівської області на весь жилий будинок.
Вказане рішення мотивоване тим, що ОСОБА_5 не мала права заповідати ОСОБА_2 половину будинку, літню кухню і гараж, які знаходяться в АДРЕСА_1, які не той час їй не належали (а належали ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10 лютого 1995 року), і нотаріальна контора не мала права видавати з цих підстав свідоцтво на право на спадщину на всі ці будівлі.
Рішенням 36 сесії ІV демократичного скликання від 22 лютого 2006 року Золочівської міської ради Львівської області вирішено передати ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,17 га в АДРЕСА_1, з них: 0,10 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель і 0,07 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення Золочівською міською радою Львівської області і районним відділом земельних ресурсів 06