ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №804/4855/16
адміністративне провадження №К/9901/26684/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Гончарової І.А. від 02 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кругового О.О., суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А. від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» від 21 липня 2016 року №319.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що положеннями Кримінального процесуального кодексу України не передбачено повноважень слідчого судді призначати перевірку платника податків. Крім того, оскаржуваний наказ суперечить абзацу другому пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки відповідна перевірка призначена за період та з питань, що були охоплені попередньою перевіркою, проведеною контролюючим органом, про що складено акт від 06 березня 2015 року №105/22-01/30012937.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу, оскільки предметом перевірки, призначеної оскаржуваним наказом, та перевірки, за наслідком якої складено акт від 06 березня 2015 року №105/22-01/30012937, є тотожні питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Крім того, суди зазначили про відсутність повноважень у податкового органу на призначення перевірки платника податків на підставі отриманої ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення ревізії фінансово-господарської діяльності.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі відповідач вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки оскаржуваний наказ прийнято відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку із надходженням ухвали слідчого судді, тобто за наявності законодавчо визначених підстав. Крім того, зазначає про порушення позивачем вимог статті 81 Податкового кодексу України у зв'язку із недопуском посадових осіб відповідача до перевірки.
Обґрунтовуючи заперечення на касаційну скаргу, позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому посилається на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо протиправності призначення перевірки, оскільки у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного наказу. Наголошує, що Податковим кодексом України не передбачено право податкового органу проводити ревізії платника податків, які, в свою чергу, відповідно до приписів чинного законодавства відносяться до повноважень Державної фінансової інспекції України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 21 липня 2016 року у справі №639/5588/16-к надано співробітникам Спеціалізовано