ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №826/9/16
адміністративне провадження №К/9901/36139/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 (суддя - Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі №826/9/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій щодо визнання нереальними господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адаферон Агро Торг» за грудень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Адаферон Агро Торг» «Байракс» за лютий 2015 року; скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2015 №60326552210 та №60226552210.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адаферон Агро Торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЙРАКС» з огляду на те, що витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг не підтверджено належними первинними документами. За встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс» оскаржило їх у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс».
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 у справі №826/9/16, прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, статей 78, 79, частини другої статті 85, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 204, частини третьої статті 229 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 207 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 7, частини другої статті 8, статті 9, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс» зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адаферон Агро Торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЙРАКС» з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій з надання інформаційно-консультаційних послуг, в повній мірі підтверджено отримання позивачем реального результату в процесі такої господарської діяльності. Також позивач зазначає, що податковим органом під час перевірки не виявлено недоліків щодо форми первинних документів наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс» його контрагентами, а тому висновок відповідача про недійсність правочинів укладених між сторонами є помилковим. На переконання заявника, до поки не буде на законодавчому рівні врегульовано питання визнання або невизнання реальності господарських операцій з відповідними юридичними наслідками, використовувати поняття господарські операції для фактичного, не юридичного, визнання правочину недійсним є неправомірним.
Також позивач стверджує, що відносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Адаферон Агро Торг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙРАКС» з іншими контрагентами не є предметом перевірки позивача й використання відповідачем податкової інформації для оцінки господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання та позивачем, на предмет відповідності їх критеріям реальності господарської операції, є неправомірним. Отже відповідачем не доведено наявність складу порушення заявником вимог податкового законодавства, не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Таким чином, протиправне прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном позивача, чим порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не скористалася своїм правом та не надала заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Хохуляк В.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 15.02.2019 матеріали адміністративної справи №826/9/16 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду та призначив попередній розгляд даної справи на 19.02.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адаферон Агро Торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Маст-Еко» за грудень 2014 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Байракс» за лютий 2015 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до державного бюджету, в сумі 212501,00грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до державного бюджету, у сумі 73245,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 10.09.2015 №348/26-55-22-10/31605811 та прийнято податкові повідомлення рішення від 07.10.2015 №60326552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 259853,00грн., в тому числі: 207882,00грн. за основним платежем та 51971,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №60226552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 91556,00грн., в тому числі: 73245,00грн. за основним платежем та 18311,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошових зобов'язань став висновок податкового органу про безпідставність формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Беверлі-Фудс» валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адаферон Агро Торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЙРАКС» з огляду на безтоварний характер проведених операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на податковій інформації отриманій по вказаних контрагентах позивача.
Також відповідач зазначає, що за змістом наданих позивачем первинних документів (договорів, актів) неможливо встановити вид наданих послуг, їх обсяг, зміст та деталізацію; неможливо встановити вартість наданих позивачу послуг з огляду на розбіжність сум в податкових накладних та актах виконаних робіт; неможливо встановити на підставі яких договорів надавалися послуги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік т