ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №813/6034/15
адміністративне провадження №К/9901/27014/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі: Лисенко О.М.,
за участю представника відповідача: Дмитренка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 (суддя - Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Затолочний В.С., Каралюс В.М.) у справі №813/6034/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю « 50х50» (далі - ТОВ « 50х50») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило визнати протиправними дії Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ) щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000242200, №0000252200, №0003121720 від 29.07.2015 та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000242200, №0000252200 та №0004121720 від 29.07.2015.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ від 29.07.2015 №0000242200. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів Миколаївська ОДПІ посилається на те, що при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій не враховано, що представлені позивачем документи первинного обліку не спростовують встановлені перевіркою обставини щодо схемного характеру правовідносин позивача з контрагентами, оскільки подані документи не підтверджують ані фактичного руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій, ані дійних змін майнового стану зокрема, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази транспортування товару в процесі його поставки позивачеві, прийняття товару уповноваженими представникам, подальше зберігання товару. Таким чином, одержаний платником фінансовий результат від розглядуваних операцій є неспіврозмірним з обсягом залучених ресурсів для виконання розглядуваних операцій. Зазначає, що в період проведення взаєморозрахунків контрагенти придбавали у ТОВ « 50х50» цемент, однак вподальшому їх реалізацію не відображали (при цьому відображено реалізацію товарно-матеріальних цінностей іншої номенклатури), що дає підстави для висновку про розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою. Крім того, контролюючий орган посилається не безпідставність списання дизельного палива ТОВ « 50х50».
Також на підтвердження своєї позиції Миколаївська ОДПІ посилається на те, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції набрав законної сили вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2016, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ «Фінанс пан трейд», ТОВ «ТПК-Груп», ТОВ «Нові технології ТПВ».
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Миколаївською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ « 50х50» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 у по 31.12.2014, про що складено від 13.07.2015 № 67/13-21-22/32991624.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ « 50х50» пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 15822,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18201236,00 грн.; пунктів 2.8., 3.4., 3.5., 5.8., 7.24. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», внаслідок якого встановлено перевищення ліміту каси, загальна сума понадлімітних залишків становить 1468,80 грн.; підпункту «б» пункту 176.2. статті 176 розділу IV та пункту 51.1. статті 51, підпункту 49.18.2. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України.
В обґрунтування свої висновків контролюючий орган посилається на: відсутність поставок ТОВ « 50х50» цементу для ПП «Хімінвест», ТОВ «Айті Аутсорсінг», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТПК Груп», з огляду на ненадання товарно-транспортних накладних, товарних накладних (що не дає змогу ідентифікувати особу, яка відпустила та отримала товарно-матеріальні цінності зі складу); розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, а саме: в період проведення взаєморозрахунків контрагенти позивача придбавали у нього цемент, однак в подальшому його реалізацію не відображали (відображено реалізацію товарно-матеріальних цінностей іншої номенклатури), відтак, відповідач стверджує про відсутність самого факту отримання цементу від ТОВ « 50х50».
Також відповідач зазначає, що господарські операції позивача та ТОВ «Арон Пром Союз», ТОВ «Арс Сіті», ТОВ «Білдекс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбудсервіс», ПП «Ворк Супорт», ТОВ «Ерідл», ТОВ «Мета-Днепр», ТОВ «Семикс», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «Трентова ЛТД», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Алдо Груп», ТОВ «Бігліон», ТОВ «Білдекс», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Віта Союз», ТОВ «Гарант Максимум», ТОВ «Грант Буд», ТОВ «Дельта Союз», ТОВ «Актив Торг», ТОВ «Крістал Буд», ТОВ «Лаванда Континент», ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «Регіон Кепітал», ПП «Санвік», ТОВ «Сантехресурс» носять характер безтоварних та спрямованих на безпідставне формування податкового кредиту, з огляду на те, що зазначені підприємства реалізовували товарно-матеріальні цінності іншої категорії, що свідчить про проведення операцій з метою надання податкової вигоди третім особам за рахунок формування податкового кредиту від ТОВ « 50х50», в той час як останній реалізовував цемент.
Крім того, контролюючий орган посилається не безпідставність списання дизельного палива, з огляду на те, що договір позички транспортного засобу не був нотаріально посвідчений, отже вважається таким, що не був вчинений, що свідчить про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.
На підставі зазначеного акта перевірки 29.07.2015 Миколаївською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0000242200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17568422,00 грн. за основним платежем та 4392106,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0000252200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2937,60 грн.
№0003121720 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн.;
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції позивача зі спірними контрагентами є реальними, фактично відбулися, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено ряд договорів поставки та договорів купівлі-продажу з наступними контрагентами: ПП «Хімінвест» - договір поставки № 22 від 22.04.2014; ТОВ «Айті Аутсорсінг» - договір купівлі-продажу № П-46 від 18.06.2012; ТОВ «Фінанс Пан Трейд» - договір купівлі-продажу № П-32 від 29.03.2012; ТОВ «Нові Технології ТПВ» - договір купівлі-продажу № П-29 від 01.03.2012;