ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №810/3124/15
адміністративне провадження №К/9901/28504/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Літвіна Н.М., Хрімлі О.Г.) у справі №810/3124/15 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «УВК Україна» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №00000062201.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з безпідставності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що у Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» наявні всі необхідні первинні документи по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп», що підтверджує реальність господарських операцій.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» з огляду на те, що витрати на придбання спірних товарів та послуг, з метою їх використання у межах власної господарської діяльності, не підтверджено належними первинними документами. За встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Приватне акціонерне товариство «УВК Україна» оскаржило його у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «УВК Україна».
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 у справі №810/3124/15 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 2, статей 10, 11, 71, частини другої статті 72, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій з реалізації позивачу його контрагентом товарів та послуг, в повній мірі підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв'язок придбаних послуг з його господарською діяльністю. Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування придбаного товару, не може бути беззаперечним свідченням безтоварності господарських операцій, оскілки згідно з договором за позивач не мав обов'язку отримувати документальне підтвердження транспортування товарів. Заявник стверджує, що відповідачем не доведено наявність складу порушення Приватним акціонерним товариством «УВК Україна» вимог податкового законодавства, не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області не скористалася своїм правом та не надала заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/3124/15 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Хохуляк В.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 15.02.2019 матеріали адміністративної справи №810/3124/15 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду та призначив попередній розгляд даної справи на 19.02.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» за період серпень 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 389546,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 17.12.2014 №1/10-13-22-05/36449095 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №00000062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 584319,00грн., з яких: 389546,00грн. за основним платежем та 194773,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставність формування Приватним акціонерним товариством «УВК Україна» податкового кредиту за результатом договірних взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» з огляду на безтоварний характер проведених операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на податкову інформацію отриману по контрагенту позивача щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бу