1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №807/1010/16

адміністративне провадження №К/9901/280/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі № 807/1010/16 (876/10504/17) за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про визнання протиправними дій, -

встановив:

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (далі - КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода») звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ) по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 28.07.2016 № 12/12-01/03344326.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 позов задоволено з тих підстав, що дії відповідача по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на додану вартість є протиправними, оскільки перевірка своєчасності сплати цього податку повинна бути предметом виключно документальної перевірки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

При ухваленні цього рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії податкового органу щодо проведення камеральної перевірки та викладення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства не порушують його прав та законних інтересів.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.10.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що підприємство не оскаржувало акт перевірки, а дії відповідача по проведенню камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань. Таким чином, вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню камеральної перевірки внаслідок відсутності порушеного права, з тих мотивів, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялась, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Ужгородською ОДПІ проведено камеральну перевірку КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» щодо своєчасної сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 28.07.2016 № 12/12-01/03344326.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату податку на додану вартість за період листопад 2014 року, березень, квітень, травень, липень, серпень та вересень 2015 року, уточнюючих розрахунків до декларацій ПДВ від 08.09.2015, від 23.09.2015 , від 24.09.2015 та від 21.10.2015, податкового повідомлення-рішення (форма Р) № 0001062201 від 05.08.2015 та ухвали суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу № 807/2591/14 від 21.05.2015 (декларації за вересень, листопад та грудень 2014 року, січень та лютий 2015 року, уточнюючий розрахунок від 25.03.2015).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників

................
Перейти до повного тексту