ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №826/11252/16
адміністративне провадження №К/9901/53287/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Аудиторської компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 (суддя - Смолій І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №826/11252/16 за адміністративним позовом Аудиторської компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними дій,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Аудиторська компанія - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ від 21.03.2016 №1581 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача; визнати протиправними дії з призначення перевірки, проведення перевірки та оформлення її результатів актом від 06.04.2016 №53/26-15-14-04-03/30674018 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «АДЕРАГРУП» за період з 01.12.2014 по 31.01.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ БУД», за період 01.04.2014 по 30.04.2014, з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕПІТАЛ СИСТЕМ ГРУП» за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «РОНЕРС» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРСАН» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з Приватним підприємством «АЛЬФА-ВІП» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СОЛЮШІОН» за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДПРОМ-ІМПЕКС» за період з 01.06.2015 по 30.06.2015 та з контрагентами-покупцями»; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0004981404, №0004991404 та від 18.07.2016 №0012421404.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0004981404, №0004991404 та від 18.07.2016 №0012421404. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 №0004981404 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмір 223125,00грн. (в тому числі: 178500,00грн. за основним платежем, 44625,00грн. за штрафними санкціями); №0004991404 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160650,00грн. скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у відповідних частинах, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Аудиторська компанія - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Аудит ЛТД.» оскаржило їх у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 касаційну скаргу відповідача - залишено без задоволення, касаційну скаргу позивача - задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 скасовано в частині відмови в позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 №0004981404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223125,00грн. (в тому числі: 178500,00грн. за основним платежем, 44625,00грн. за штрафними санкціями); №0004991404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160650,00грн. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 №0004981404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223125,00грн. (в тому числі: 178500,00грн. за основним платежем, 44625,00грн. за штрафними санкціями), №0004991404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160650,00грн. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишено без змін.
При цьому суд касаційної інстанції, направляючи справу у згаданій частині на новий розгляд, зазначив, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було досліджено питання щодо пов'язаності оподатковуваних операцій з господарською діяльністю позивача, їх змісту, фактичного виконання, не досліджено первинні документи. Постановляючи рішення за наслідками апеляційного перегляду, судом не було з'ясовано питання чи був ОСОБА_4 посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсан» на момент здійснення спірних господарських операцій з позивачем та питання щодо наявності повноважень у громадянина ОСОБА_4 на підписання від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсан» договору від 25.05.2015 та первинних документів, складених за наслідками його виконання.
У зв'язку з чим, Вищим адміністративним судом України вказано на необхідність дослідження на підставі належних доказів питання реальності господарських операцій між сторонами, встановлення обізнаності позивача про створення та діяльність його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсан» з порушенням норм законодавства, застосування при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані при вирішенні спору згідно із положеннями законодавством.
За результатами останнього перегляду, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.04.2016 №0004981404 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223125,00грн. (у тому числі: 178500,00грн. за основним платежем, 44625,00грн. за штрафними санкціями), а також №0004991404 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160650,00грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №826/11252/16 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився і апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів складених за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горсан» підписані посадовою особою, яку обвинувальним вироком визнано винним у фіктивному підприємництві, не можуть свідчити про реальне вчинення правочинів та не дають позивачу право на їх відображення у даних податкової звітності, оскільки такі операції є незаконними та несумісними з легальною господарською діяльністю. За встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горсан» правочини спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.
Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Аудиторської компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.».
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 9, 90, 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою).
Доводи Аудиторської компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.» зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини та не досліджено докази, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горсан» з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених операцій між позивачем та вказаним контрагентом підтверджують рух активів Аудиторської компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.», зміни у власному капіталі підприємства та зв'язок придбаних послуг з господарською діяльністю позивача. Заявник стверджує, що вирок Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 по справі №372/812/16-к, яким засновника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсан» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України не є доказовим аргументом щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горсан», адже, на думку позивача, обставини щодо діяння особи (засновника чи директора підприємства) встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї особи, неможна вважати обов'язковим при оцінці правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності та недійсності укладених в подальшому угод (за участі іншої посадової особи) або безтоварності господарських операцій з таким контрагентом. Також позивач звертає увагу, що спірний вирок не містить жодної інформації щодо вчинення фіктивного підприємництва саме при взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсан» з позивачем. Таким чином, позивач вважає, що судами попередніх інстанцій помилково та безпідставно стверджується про залежність юридичної відповідальності особи від настання в майбутньому обставин, яка на момент вчинення господарських правовідносин з належним контрагентом, не могла та не мала передбачатися добросовісним учасником господарських відносин, яким є Аудиторська компанія - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.», та жодним чином не залежала від його дій та волі (тобто знаходилася поза межами його впливу), що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Тому, на думку суб'єкта господарювання, підстави для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість - відсутні.
Крім того, позивач посилається на практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладену в постанові від 28.02.2018 у справі №813/1974/17, згідно якої, на думку позивача, суд касаційної інстанції підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанцій щодо неврахування при наданні оцінці реальності господарських операцій належного платника з його контрагентом, вироку, яким директора контрагента позивача визнано винним у фіктивному підприємництві за статтею 205 Кримінального кодексу України.
Натомість Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горсан» з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій є обґрунтованим. Відповідач зазначає, що вирок Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 по справі №372/812/16-к, яким засновника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсан» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого, як фіктивне підприємництво, має преюдиційне значення у даній адміністративній справі та силу доказовості щодо фіктивності проведених операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горсан». Відповідач просить відмовити Аудиторській компанії - Товариству з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.» у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2019 визнано за можливе проведення попереднього розгляду справи №826/11252/16 та призначено попередній розгляд даної справи на 19.02.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги заявника на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Аудиторської компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адерагруп» за період з 01.12.2014 по 31.01.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Буд» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Систем Груп» за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ронерс» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горсан» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з Приватним підприємством «Альфа-Віп» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Солюшіон» за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдпром-Імпекс» за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, та з контрагентами покупцями.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 3816300,00грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 4240333,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06.04.2016 №53/26-15-14-04-03/30674018 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0004981404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6360499,50грн., у тому числі: 4240333,00грн. за основним платежем та 2120166,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004991404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3816300,00грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2016 №15134/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача було залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін, а також застосовано штрафні санкції за заниження скаржником суми податку на прибуток за 2014 рік із зобов'язанням відповідача розрахувати розмір штрафних санкцій за заниження суми податку на прибуток відповідно до вимог статті 123 Податкового кодексу України та винести окреме податкове повідомлення-рішення.
На виконання вимог вказаного рішення Державної фіскальної служби України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0012421404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 239625,00грн.
Предметом розгляду в даній адміністративній справі є правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223125,00грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0004981404 та з податку на прибуток у розмірі 160650,00грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0004991404.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для визначення Аудиторській компанії - Товариству з обмеженою відповідальністю «УПК-АУДИТ ЛТД.» вказаної суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкової звітності за господарськими взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горсан» з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. На думку органу доходів і зборів, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідн