ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №826/12859/17
адміністративне провадження №К/9901/64197/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря - Калініна О.С.,
учасники справи:
представник позивача - Кизенко Д.О.,
представники відповідачів - Биков В.А., Черевичко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року (головуючий суддя - Васильченко І.П.)
та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Бєлова Л.В.)
у справі №826/12859/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерементальний науково-виробничий центр «Фобос»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерементальний науково-виробничий центр «Фобос» (далі - Товариство) звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.07.2017 №1602615147, №1612615147;
- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» судові витрати в сумі 117 087 грн. 87 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем надано судам відповідні докази реальності здійснення укладених з ТОВ «Союз-Бедсервіс» та ТОВ «Астер Трейд Україна» угод.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивачем не підтверджено відображення у податковому обліку здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Союз Будресурси», ТОВ «Астер Трейд Україна» чим порушено п. 198.1, п. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково - виробничий центр» «Фобос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт від 09.06.2017 №86/26-15-14-07-02/14274600 (том. 1 а.с. 111-150).
Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток на суму 3 455 732 грн. за 2015 рік;
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 900 084 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2015 року на суму 1 798 258 грн., за вересень 2015 року на суму 1 101 826 грн.
На підставі акта, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 05.07.2017 №1612615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 455 732 грн., та №1602615147, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 350 126 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 2 900 084 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями-1 450 042 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що операції між позивачем та ТОВ «Астер Трейд Україна», ТОВ «Союз-Будресурси» реально не виконувались, натомість були вчинені з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру, а отже не мають на меті настання реальних правових наслідків. Контролюючий орган також зазначив про те, що надані Товариством первинні документи містять недоліки та не підтверджують реальності виконання укладених між позивачем та зазначеними контрагентами угод.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження