ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2019 року
Київ
справа №819/691/17
провадження №К/9901/21498/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 червня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Шульгача М. П., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Шавеля Р. М. (головуючий), Бруновської Н. В., Костіва М. В.
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі також відповідач, Чортківське ОУПФУ), в якому просив:
1.1. визнати неправомірним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області (надалі також УПФУ в Заліщицькому районі) від 29 березня 2017 року № 19-ос про звільнення ОСОБА_1;
1.2. зобов'язати Чортківське ОУПФУ поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді завідувача сектору платежів до пенсійної системи управління пенсійного фонду України;
1.3. стягнути з Чортківського ОУПФУ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 березня 2017 року по день винесення судового рішення, виходячи із середньоденного заробітку, що складає 304,12 гривень.
2. Позов обґрунтований протиправністю звільнення позивача із займаної посади як такого, що відбулося з грубим порушенням норм законодавства про державну службу, трудового законодавства та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову відповідач наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 працював в УПФУ Заліщицькому районі на різних посадах із 27 березня 2001 року та згідно з наказом від 8 вересня 2015 року № 62-ос призначений на посаду завідувача сектору платежів до пенсійної системи вказаного управління.
5. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» утворено Чортківське ОУПФУ шляхом злиття трьох управлінь, у тому числі УПФУ в Заліщицькому районі.
6. 27 січня 2017 року відповідно до наказу УПФУ в Заліщицькому районі № 9 «Про попередження про наступне вивільнення працівників Управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі» 33 працівників управління, у тому числі позивача, повідомлено про наступне вивільнення з формулюванням «у зв'язку з реорганізацією згідно з п.1 статті 40 Кодексу законів про працю України». Цього ж дня наказ доведено до відома відповідним працівникам.
7. Поданням від 24 березня 2017 року № 535/01 УПФУ в Заліщицькому районі звернулось до голови профспілкової організації цього управління про надання згоди на розірвання трудового договору із членами профспілки, у тому числі позивача.
8. Доказів погодження профспілковою організацією звільнення відповідних працівників відповідач до суду не надав.
9. Будь-які вакантні посади ОСОБА_1 із моменту попередження до моменту звільнення з посади не пропонувалися.
10. Наказом голови ліквідаційної комісії УПФУ в Заліщицькому районі від 29 березня 2017 року № 19ос ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) звільнено з посади у зв'язку з ліквідацією УПФУ в Заліщицькому районі шляхом злиття, скорочення чисельності державних службовців, з 30 березня 2017 року.
11. Штатний розпис по новоствореному Чортківському ОУПФУ на 2017 рік затверджено 29 березня 2017 року та введено в дію з 31 березня 2017 року. Відповідно до цього штатного розпису затверджено 83 штатні одиниці, з них 79 посад державних службовців.
12. 30 березня 2017 року позивач звернувся із заявою, в якій висловив намір працевлаштуватися у новоствореній юридичній особі на рівнозначній посаді, однак у цьому йому відмовлено листом Чортківського ОУПФУ від 14 квітня 2017 року із роз'ясненням права взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад.
13. Вважаючи протиправним звільнення з посади, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 9 червня 2017 року позов задовольнив:
14.1. скасував наказ голови ліквідаційної комісії УПФУ в Заліщицькому районі від 29 березня 2017 року № 19-ос про звільнення ОСОБА_1;
14.2. поновив ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору платежів до пенсійної системи Чортківського ОУПФУ (правонаступник УПФУ в Заліщицькому районі) з 31 березня 2017 року;
14.4. стягнув з Чортківського ОУПФУ на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
15. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із порушення з боку відповідача процедури звільнення позивача, визначеної, зокрема, статтями 41, 43 КЗпП.
16. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 липня 2017 року змінив постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 червня 2017 року, виклавши її резолютивну частину в новій редакції, відповідно до якої:
16.1. позов ОСОБА_1 задовольнив;
16.2. визнав протиправним та скасував наказ голови ліквідаційної комісії УПФУ в Заліщицькому районі Тернопільської області від 29 березня 2017 року № 19-ос «Про звільнення ОСОБА_1.»;
16.3. поновив ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору платежів до пенсійного системи УПФУ в Заліщицькому районі Тернопільської області (правонаступником якого є Чортківське ОУПФУ) з 30 березня 2017 року;
16.4. стягнув з Чортківського ОУПФУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2017 року до 9 червня 2017 року включно в загальному розмірі 14293,64 гривень.
17. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
18. У своєму рішенні апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, водночас констатував, що останній невірно визначив дату поновлення позивача на посаді та період вимушеного прогулу позивача, а також не визначив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
20. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача. Доводи касаційної скарги зводяться до виконання відповідачем обов'язку дослідження питання наявності у працівників переважного права на залишення на роботі та безпідставності висновків судів щодо звільнення позивача без згоди виборного органу профспілкової організації. Зокрема, за твердженням відповідача, УПФУ в Заліщицькому районі надіслало на адресу голови профспілкової організації цього управління подання про надання згоди на розірвання трудового договору із членами профспілки із зазначенням рівня освіти та наявності переваг у залишенні на роботі.
21. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову в позові.
22. Позивач подав заперечення проти касаційної скарги, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Оцінка Верховного Суду
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
25. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 889-VIII).
26. Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
27. Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
28. Пункт 1 частини першої статті 87 цього ж Закону серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
29. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
30. Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII регулюється нормами КЗпП.
31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
32. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
33. За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від п